chrome firefox opera safari iexplorer

14 грудня 1840р. народився Михайло Старицький – корифей українського театру

14 грудня 2020 о 07:39
md-eksperiment.org

« У 80-х роках постає український театр і стає відразу в такій висоті, про яку в Галичині довго ще навіть снити не можна… Головна заслуга належить трьом людям: Михайлові Старицькому, Маркові Кропивницькому і Івану Тобілевичу (Карпенку-Карому)».

Іван Франко

Михайло Старицький — один із фундаторів українського  театру, драматург, поет, перекладач, прозаїк, видавець,  громадськй діяч.  

Народився Михайло Петрович Старицький у селі Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині — Черкаська область), у родині небагатого поміщика, відставного ротмістра. Мати майбутнього митця походила зі славетної родини Лисенків.

8-річним Михайло втратив батька, у 12 років залишився й без мами. Сиротою заопікувався дядько, Віталій Лисенко — батько композитора Миколи Лисенка.

 У 1851-56р.р. юнак навчався в Полтавській гімназії, яка була на той час одним з кращих середніх навчальних закладів, що був відомий  не лише високим загальноосвітнім рівнем, а й прогресивними настроями. Пізніше згадував: «У гімназії… панувала тоді поза класами та майже і в класах українська мова, і я на їй пробував ще тоді віршувати».

1858р. Михайло вступив до Харківського університету.Через два роки перейшов до Київського Свято-Володимирського, юридичний факультет якого і закінчив у 1865-му.

1862р. взяв шлюб із сестрою Миколи Лисенка  — Софією.

Від 1864р. М.Старицький виступає в театральних гуртках.1865р. надрукував  перші твори для сцени.

1868 р. М. Старицький купив маєток у селі Карпівці на Поділлі, куди й переїхав з родиною.

У 1871р. оселився в  Києві. Разом з Миколою Лисенком створив «Товариство українських сценічних акторів». Записував українські народні пісні, які друкувалися в обробці  М.Лисенка, написав лібрето до його опер «Тарас Бульба», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Гаркуша».

Брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який  очолював талановитий науковець Павло Чубинський, автор пісні «Ще не вмерла Україна», що стала нашим Національним, а згодом – Державним Славнем.

Під тиском антиукраїнської  імперської влади М.Старицький 1878р. змушений був на якийся час виїхати  за кордон. Повернувся в 1880р. і знову активно зайнявся театральною та видавничою діяльністю. Видавав літературно-художній альманах «Рада».

У 1883р. очолив і став режисером першої української професійної акторської трупи, відомої як «трупа корифеїв». Аби матеріально підтримувати трупу, продав маєток у Карпівцях, на ці гроші оновив декорації, костюми та реквізит.

У 1855р. «корифеї»  розкололися на «трупу Старицького» і «трупу Кропивницького».  Зі Старицьким залишилася молодша частина колективу, яка в 1886-87р.р. успішно гастролювала в Мінську, Варшаві, Вільно, Петербурзі та інших містах.

1895р. М.Старицький через погіршення здоров’я залишив театральну діяльність і цілковито присвятив себе літературі.

М.П.Старицький помер  27 квітня 1904р. в Києві, похований на Байковому цвинтарі.

До скарбниці української  літератури увійшли вірші Старицького «Виклик», «Поету», «До України», «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна» (покладений на музику М.Лисенком, він став народною пісгнею); п’єси «Чорноморці», «Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці …», «За двома зайцями» (за мотивами комедії «На Кожум’яках» І. Нечуя-Левицького), «Не судилося», «Маруся Богуславка»; романи «Богдан Хмельницький»,«Молодість Мазепи»; переклади поезій і п’єс  В.Шекспіра, Д.Байрона, В.Гете, А.Міцкевича  та інші твори талановитого митця.

Олена Бондаренко

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути