banduraforum.com
Найбільше Гнат Хоткевич відомий як автор блискучих оповідань, повістей, романів, п’єс. Але це була надзвичайно і різнобічно обдарована людина: композитор, бандурист-віртуоз, етнограф, музикознавець, співак, актор.
Гнат Хоткевич (псевдонім Гнат Галайда) народився в сім’ї поляка-міщанина Мартина Хоткевича та української селянки з Сумщини Ольги Кривоногової.
1894р. з відзнакою закінчив Харківське реальне училище; 1900р. — технічний факультет Харківського технологічного інституту. Якийся час працював інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці.
Першим у світі (на 30 років раніше за американців!) розробив проект дизельного потяга.
1906р. переїхав до підавстрійської Галичини – через переслідування за участь у політичних страйках. Мешкав у Львові, згодом – у Криворівні. Концертував зі скрипкою та бандурою на теренах Галичини й Буковини.
1912р. оселився у Києві й поринув у мистецьке середовище: читав лекції, редагував літературний журнал «Вісних культури і життя», виступав у концертному циклі «Вечір бандури».
1915р. через активну громадську діяльність був висланий з України, мешкав до 1917р. у Воронежі.
Більшовицьких ідей не поділяв і до більшовиків не пристав. У 1920–1928р.р. викладав українські мову й літературу в Деркачівському зоотехнікумі на Харківщині, до 1932р. навчав грі на бандурі у Харківському музично-драматичному інституті. 1928-32р.р. очолював Полтавську капелу бандуристів.
Любов до України та всього українського, спілкування і творчість українською були і для царської, й для більшовицької влад неабияким приводом знищити людину. Репресії проти «українських націоналістів» набирали шалених обертів. Особливо після того, як 1933р. наклав на себе руки Микола Скрипник, який на посаді наркома освіти активно провадив політику українцізації. Г.Хоткевич втратив роботу, його твори офіційно заборонили. Пекельний подих НКВС відчував за собою дедалі виразніше.
На додачу в 1934-му дістав тяжкі травми, потрапивши під поїзд.
Влітку 1938р. Гната Хоткевича заарештували. 29 вересня «трійка» НКВС засудила його до розстрілу – «за участь у контрреволюційній організації». 8 жовтня Г.М.Хоткевича стратили.
Письменника реабілітували 11 травня 1956р. По десятьох роках вийшли друком його «Твори у двох томах»…
Літературна діяльність Гната Хоткевича почалася 1897р. з публікації — у львівському журналі «Зоря» — оповідання «Грузинка». Мали значний успіх його новела «Різдвяний вечір», збірка «Гірські акварелі», цикл оповідань «Гуцульські образки», роман «Берестечко» та інші твори, в тому числі — драматичні. Справжній шедевр Хоткевича — романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа» (вийшов 1911р.з ілюстраціями автора).
Хоткевич-мистецтвознавець був автором наукових розвідок про життя і творчість Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Ольги Кобилянської, Івана Франка; ґрунтовних праць «Музичні інструменти українського народу», «Народний і середньовічний театр у Галичині», «Театр 1848 року». Також йому належать переклади творів В.Шекспіра, Ф.Шіллера, В.Гюго, Ж.-Б.Мольєра.
Високу оцінку критиків та читацтва отримали драматичні твори Гната Хоткевича: «На залізниці», «О полку Ігоревім», тетралогія «Богдан Хмельницький». Варто зазначити, що, всупереч офіційному (як імперському, так і більшовицькому) тлумаченню Переяславської угоди, Хоткевич у своїй тетралогії засуджує її як документ, котрий призвів до російського поневолення України.
Попри те, що для більшовиків Г.Хоткевич був «ідейно ворожим», його творчість у читачів надзвичайно популярною: протягом 1928-32р.р. світ побачили його «Твори» у 8 томах. Однак останній роман «Довбуш» та тетралогія про Тараса Шевченка так за життя письменника і не були надруковані…
Гнат Хоткевич зробив великий внесок у розвиток українського театру. Ще за студентських років він створив у Деркачах сільський театр. На чолі студентського театру гастролював Слобожанщиною. 1903р. організував перший в Україні робітничий театр, який упродовж трьох років дав понад 50 вистав – здебільшого з української класики.
Перебуваючи в Галичині, Г.Хоткевич заснував у с.Красноїлля Гуцульський театр, для котрого написав п’єси «Довбуш», «Гуцульський рік» та інші.
Хоткевич створив кількадесят кіносценаріїв. Спробував себе і в акторстві: зіграв роль кобзаря Кирика у фільмі «Назар Стодоля».
Хоткевич-музикант віртуозно грав на скрипці, фортепіано, а особливо – на бандурі. Професійно співав баритоном. Як соліст-бандурист побував з концертами майже у всіх великих і менших містах України. На основі народного стилю гри, притаманного слобожанським бандуристам, Г.Хоткевич видав підручник та кілька посібників з гри на бандурі й створив власну – відому як Харківська – школу бандуристів, виховавши цілу низку талановитих виконавців.
Полтавська капела бандуристів на чолі з Г.Хоткевичем стала першим радянськисм колективом, який отримав контракт на гастролі Північною Америкою.
Гнат Хоткевич-композитор написав понад 600 музичних творів: великоформатних – для бандури та оркестру; струнних квартетів, романсів, твори для хору, для голосу в супроводі фертепіано. Народними вважаються й виконуються багатьма музикантами та колективами твори Г.Хоткевича: «Поема про Байду», «Буря на Чорному морі», «Невільничий ринок у Кафі», «Осінь», «Нечай», «А в полі корчомка», «Про смерть козака-бандуриста».
Від 1998р. в Харкові раз на три роки відбувається Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича. У конкурсі беруть участь бандуристи, бандуристи-співаки, кобзарі, цимбалісти, сопілкарі.
Олена Бондаренко
