«…як у світ виходять вікна,
як заходять двері в хату —
так мені з моїм дитинством:
ні ввійти, ні вийти з нього»…
Оксана Сенатович
Напевне, немає жодних читанки чи хрестоматії, які б не містили поезій Оксани Сенатович, написаних для дітей. Ці прекрасні вірші створені людиною, яка любить, розуміє і порважає дитину, вміє з нею спілкуватися, говорячи про серйозні речі просто і щиро.
Оксана Павлівна Сенатович народилась у м. Бережани на Тернопіллі, у родині сльських вчителів, які прищепили дівчинці любов до рідного слова.
Закінчивши школу із золотою медаллю, Оксана вступила до Львівської політехніки. Затим працювала інженером на заводі, в НДІ легкої промисловості, Будинку технічної творчості молоді.
Перші поетичні публікації О.Сенатович з’явились у газеті «Вільне життя», журналі «Жовтень», колективній збірці «Яблуневий цвіт».
На одному із засідань літературної студії, що працювала при політехнічному інституті, Оксана познайомилася з поетом Володимиром Лучуком.
В.Л.
Як дощі відшаленіють
і відпахнуть липи квітом,
я всміхнуся недоречно
і, як завжди, недоречно
втрачу розум. І розквітну.
Липам смішно. Їм не спішно
ні жовтіти, ні біліти.
Липи вклалися у літо.
А мені замало літа.
Ще як осені забракне,
я на свій шалений розсуд
гримнусь квітами у зиму.
А мені й зими замало,
і тепер — вже будь-що-будь.
Все одно весни забракне,
щоб відквітнути тобою.
За якийся час молоді люди побралися. У шлюбі народилося двоє синів – вони згодом також обрали літературний шлях.
1968 р. вийшла друком перша поетична збрка Оксани Сенатович — «Стебло». Потім - «Діапазон весни», «Голубий голос», «Чоловік з трояндою».
Вірші Оксани Сенатович припали до душі українському читацтву своїми щирістю, тонким ліризмом.
Однак справжня слава до поетеси прийшла, відколи вона виявила свій талант у поезії для дітей. Перший «дитячий» вірш – «Дорога до школи» — був надрукований у журналі «Бірвінок» 1969р. і одразу всім так полюбився, що увійшов до мало не кожної української читанки та був перекладений різними мовами:
Баба й дідо,
мама й тато,
одягнувшись, як на свято,
всі по черзі
в школу ходять,
букваря за руку водять!
Так проходять дні за днями
сьомий ранок —
черга мами!..
Хтось кепкує з букваря:
— Вже затямити пора
цю дорогу, щоб самому
йти до школи і додому!
А буквар лишень зітхнув,
мамі жалібно шепнув:
— Я ще літер всіх не знаю,
по складах слова читаю
і не можу ще д о р о г и
скласти сам, без допомоги!
Потім вийшли збірки для діток «Червоні лелеки», «Вісім сотень колобків», «Вчиться вересень читати», «Сніговик», «Живемо в одному домі», «Шпаки на колесах», «Соловейку, тьох-мажор!»…
1991 р. вийшла друком книга вибраних творів О.Сенатович «Вчиться вересень читати», де, крім віршів, містилася й повість «Не виростуть хлопці без дощу».
У 2000р. журнал «Соняшник» опублікував повість для дітей «Пані Будьласка і вуйко Пампулько». Уривки з повісті «Про Люлька Смока і Котів — місто чудес(не)» надрукувала газета «Діти Марії», де 1993 — 97р.р. Оксана Павлівна працювала головним редактором (у повному обсягу повість з’явилася в журналі «Педагогічна думка» 2007р.).
Займалася Оксана Сенатович і перекладами. Так, у її перекладі була видана книга віршів сербського поета Йована Йовановича-Змая «Малий велетень».
Готувалася до друку й антологія сербської поезії для дітей «Кошеня в кишені» — переспіви О.Сенатович (на жаль, так і не видана).
О.П.Сенатович стала першою лауреаткою премії ім.Олени Пчілки, якою відзначають доробки кращих «дитячих» авторів.
Оксана Сенатович померла внаслідок тяжкої хвороби 31 березня 1997р. у Львові. «Круговерть — ніби смерть.
Мушу вмерти. Кричу: — Не вмію…»
_________
Підготувала Олена Бондаренко