Вона любила працювати сам-на-сам із природою і своїми почуттями. Завжди захоплювалася щиро й ніколи не йшла проти своєї совісті. Останні роки у її житті були найскладнішими. Але навіть тоді, коли вже майже не було можливості писати картини, вона торкалася полотна своєю душею…
Тетяна Яблонська — народний художник СРСР і України, дійсний член Академії мистецтв СРСР і України, професор, Герой України, лауреат трьох Державних премій СРСР, двох медалей Академії мистецтв СРСР, Національної премії України ім. Т.Шевченка.
Персональні виставки Тетяни Яблонської проходили в десятках міст СРСР і світу. Її картини є у Національному художньому музеї України (Київ), Музеї Дракона в Тайвані, Київському музеї російського мистецтва, Полтавському, Запорізькому, Харківському художніх музеях, Львівській картинній галереї, Державній Третьяковській галереї (Москва), Державному російському музеї (Санкт-Петербург), у приватних колекціях.
Вона — авторка відомих живописних полотен «Перед стартом», «Хліб», «Весна», «Льон», «Ранок» та багатьох інших.
Її роботи — неначе картини-хоку. Як у японських мініатюрах, на полотна перенесена начебто підглянута у природи подія, яка цінна сама по собі —мандрівка хмари чи захід сонця — як знак безсмертного життя, вічності.
Особливий нюанс у роботах художниці — це кольори, які говорять в унісон із іншими деталями картини, однак виражають щось своє, власною, особливою мовою. Вони — органічні, нематеріальні, щільні і глибокі. Колір передає духовну субстанцію її робіт і є головним їх компонентом.
У незалежній Україні її визнали прижиттєвим класиком. 1998 року тодішні президент Леонід Кучма та голова Верховної Ради Володимир Литвин очолили чиновницький «десант» до провулку Івана Мар’яненка на Печерську, де останні сорок років мешкала художниця, щоб вручити Шевченківську премію.
Їй ніхто не закидав Сталінських премій, соцреалізму та громадської кар’єри у радянські часи. Бо в творчості Яблонська насправді була найризикованішим авангардистом, а від громадських навантажень ховалася за першої нагоди. Навіть у школах, де вчилися доньки, відбивалася від участі в батьківських комітетах. Тільки одного разу, 1972 року, показала у класі дочки Гаяне слайди з подорожі до Флоренції (Італія).
За геніальність Яблонській доводилося платити негараздами в особистому житті. Шлюб із колегою-художником Сергієм Отрощенком виявився нестійким, як і друге заміжжя за вірменським музикантом Атаяном. Зате доньки Олена, Ольга та нині найактивніша у пропагуванні маминого надбання Гаяне стали самодостатніми художницями. Гаяне, наприклад, засвоїла спосіб її споглядання: вона пише пейзажі, не відходячи від вікна маминої майстерні.
Тетяна Нилівна жодного разу не повторилася в пастельних пейзажах циклу «Вікна». До сезонних, добових, настроєвих та інших змін на «Вікнах» вона робила текстові приписки. Разом з картинами вони стоять в одному шерегу зі взірцями східної філософії.
Цикл «Вікна» мимоволі продовжився через тяжку недугу Яблонської з 1999 року. Тоді художниця пережила інсульт, та так і не одужала від його наслідків. Останній рік вона практично не розмовляла. З Гаяне й двома її дітьми спілкувалася лише їм відомою мовою. Але продовжувала писати — лівою рукою, мовчки — до останнього дня. Своє вікно вкотре Тетяна Нилівна намалювала в передостанній день життя…
Біографічна довідка
1917, 24 лютого — народилася в російському місті Смоленську в родині вчителів та земських діячів.
1929 — родина втікає від репресій до Одеси.
1935 — Тетяна Яблонська вступає до Київського художнього інституту, (майстерня видатного художника Федора Кричевського).
1941 — народилася донька Олена (Отрощенко).
1943 — пропав безвісти батько.
1947 — народилася донька Ольга (Отрощенко).
1949 — за картину «Хліб» художниця отримує Державну (Сталінську) премію СРСР.
1951 — отримує другу Державну премію.
1959 — народилася донька Гаяне (Атаян).
1965–1966 — з’являється відомий у світі «Закарпатський цикл».
1970 — початок великоїїхвилі репресій проти української інтелігенції. Знищено тираж альбому робіт Т.Яблонської 1965–1968 рр. (видавництво «Мистецтво») з віршами-підписами Івана Драча.
1975 — Яблонська стає дійсним членом Академії мистецтв УРСР.
1979 —за картину «Льон» художниця отримала третю Державну премію СРСР .
1992–1998 — цикл пастелей «Вікна».
1998 — отримує Державну (Шевченківську) премію України.
1999 — інсульт, паралізовано праву частину тіла, після часткового одужання продовжує працювати лівою рукою.
2005, 16 червня — написала останню живописну роботу (пастель).
17 червня — померла в Києві. Похована на Байковому цвинтарі.
P.S. За цим посиланням можна почитати нотатки художниці, в яких вона аналізує свою творчість об’єктивніше та професійніше, ніж будь-який мистецтвознавець.
«Рідна країна»
Використані матеріали газети «День», «Газети по-українськи»
