chrome firefox opera safari iexplorer

Про Самійленка казали: "Він українець, свідомий українець... "

03 лютого 2021 о 11:49

«Він українець, свідомий українець, усією душею відданий своїй країні та своєму народові, — і се в Росії тип поки що свіжий, тип, можна сказати, будущини. От тим то він такий дорогий і любий кожному українському серцю, такий саморідний та національний — не штучний, а немов так готовий уже виріс із рідного ґрунту. Він живо відчуває всі зневаги і всі – на жаль, такі нечисленні – радощі рідного народу», — так свого часу про Володимира Самійленка відгукнувся Іван Франко.

Новітня історія боротьби за Незалежність тісно пов’язана з творами Володимира Самійленка. На початку 1990-х українські патріоти часто цитували:

…Грізна хвилина!

І враз з усіх намучених грудей

Прорвалось: «Ще не вмерла Україна», — 

Як неньці дар останній від дітей.

Рядки з його віршів  стали правдивим афоризмами, як, скажімо, цей: «Одно – творити язиком, а друге – перти плуга».  

1886р. Самійленко написав відому політичну сатиру «Ельдорадо». Відтоді, мабуть, жодна патріотична вечірка української молоді не минала без її декламування, а особливо у виконанні автора:

Десь далеко єсть країна,

Пишна, вільна, щастям горда,

Кожний там живе щасливо — 

Держиморда, держиморда.

1989р. вірш, покладений на музику, залунав – і лунає досі — у виконанні  рок-гурту «Кому вниз».

Відомі й інші блискучі сатиричні твори Самійленка: «Як то весело жить на Вкраїні», «Мудрий кравець», «Міністерська пісня», «Новий лад».

Варто згадати, що Володимир Самійленко був і прекрасним ліриком.  Це йому належать слова  відомої пісні  «Тихесенький вечір», до якої написав музику Кирило Стеценко:

Тихесенький вечір на землю спадає, 

І сонце сідає в темнесенький гай. 

Ой сонечко ясне, невже ж ти втомилось, 

Чи ти розгнівалось? Іще не лягай!..

В.Самійленко залишив нам драматичну поему «Чураївна», кілька талановитих  комедій, драматизовані  гуморески: «Драма без горілки», «Дядькова хвороба», «У Гайхан-бея» та інші.

Талановитий перекладач, Володимир Самійленко подарував читачам прекрасні переклади українською творів Гомера, Д.Байрона, П.Беранже,  Ж-Б.Бомарше та інших зарубіжних авторів.

Якось мені довелося побувати на мітингу пам’яті Володимира Самійленка у Боярці на Київщині, де в день його народин,  3 лютого, патріотична громада міста вкотре зібралися біля його могили. Традицію вшановувати  письменника всіляко підтримувала  Ніна Харчук – журналістка і депутатка міської ради, тривалий час – очільниця місцевого рухівського осередку. Саме їй належать і публікації про життя та творчість  Володимира Самійленка   у місцевій пресі.

За радянських часів вшановувати  пам’ять Самійленка доводилося таємно. Свого часу Н.Харчук згадувала, що   1964р відзначення  100-річчя від дня народження В.Самійленка у Боярці готував ювілейний комітет на чолі з   учителем  Боярської школи № 1 І.І.Івановим. За це його звільнили з роботи, і він змушений був працювати  у школі бібліотекарем.

З ініціативи М.Рильського та П.Тичини до 100-річчя письменника була впорядкована його могила у Боярці, а в мітингу пам’яті взяло участь чимало українських митців.

Потім  і влада, і, на жаль, письменницьке середовище, про Самійленка не згадували. Впорядкування могили, вшанування пам’яті  письменника взяли на себе Євдокія та Андрій Храпачевські та інші патріотично налаштовані мешканці Боярки…

Володимир Самійленко народився 3 лютого 186р. в с.Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько – поміщик  Іван Лисевич, мама – колишня кріпачка Олександра Самійленко, з якою батько шлюбу не брав, але опікувався хлопчиком, дав йому  добру освіту – і загальну, й музичну.

Малим Володимир навчався грамоті у дяка, потім – у початковій школі в Миргороді, Полтавській гімназії.  Хлопець виявив неабиякий хист до поетичної творчості та перекладацтва.  1885р. вступив на історико-філологічний факультет Київського Святоволодимирського університету. На той час українська література, пісня, мова були заборонені. Збори таємних українських гуртків завжди відбувалися за участі Самійленка: входив до літературно — мистецького гуртка «Плеяда», брав участь у роботі товариства «Стара громада».

1890р. вийшла друком перша збірка «З поезій Володимира Самійленка». До неї увійшов, зокрема, і відомий вірш «Українська мова» (Т.Г.Шевченкові), де поет називає рідну мову «діамантом дорогим».

Закінчивши 1890р.  навчання в університеті, Володимир Самійленко працював  у Києві, Чернігові та Миргороді (секретарем земської управи), Катеринодарі. Заробіток був мізерним. Тож додатково вивчився на нотаря  і відкрив нотаріальну контору в містечку Добрянці на Чернігівщині. Тут одружився, тут у подружжя Володимира та Ольги народилося четверо дітей, які, на жаль, усі померли від хвороб.

У Добрянці Самійленко мешкав до 1917р... Палко підтримав Українську Революцію, переїхавши до столиці, працював у міністерстві фінансів  уряду  УНР, редагував газету «Рада», сприяв запровадженню української мови.

1920р.виїхав до Галичини. Нестатки, хворощі, повідомлення про смерть доньок  змучили вкрай. 1924р. В.Самійленко тяжко хворим  повернувся до Києва.

Працює у Державному видавництві України. Володіючи дев’ятьма мовами, перекладає українською твори зарубіжних авторів.

Подружжя  мешкає в підвальному приміщенні. Тяжка хвороба Володимира Івановича  – саркома – швидко прогресує.  За підтримки С.Єфремова Самійленкам знімають дачу в Боярці, але тиша й чисте соснове повітря  вже не допомагають. Письменник тамує жахливий біль, читаючи та займаючись перекладами.

12 серпня 1925р. Володимир Іванович Самійленко помер. Поховали його у Боярці —  як справжнього козака, «на  горі коло церкви» — біля Свято-Михайлівського храму.

Олена Бондаренко, 

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

9 березня

Інші дати
Георгій Нарбут 
1886 – український художник-графік. Автор славнозвісної ілюстрації до «Енеїди», графічної серії «Українська абетка», ескізів українських грошових знаків, цінних паперів, поштових марок, військових мундирів Української армії, нової української геральдики.
Розгорнути
Народився Тарас Шевченко
(1814, с.Моринці Черкаська область – 1861), український поет, художник, мислитель, письменник, драматург, громадсько-політичний діяч.
«Страшно впасти у кайдани. Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати на волі — І заснути навік-віки. І сліду не кинуть Ніякого, однаково, Чи жив, чи загинув!» (Тарас Шевченко)
Розгорнути
Народився Микола Пимоненко
(1862, м. Київ - 1912) – український художник, автор багатьох картин на сільську та міську тематику: «Сінокіс», «Проводи рекрутів», «Жниця», «Свати», «У похід», «Ярмарок», «Весілля в Київській губернії», «Ворожіння».
Розгорнути
Народився Тарас Боровець (Бульба)
(1908, с. Бистричі рівненська область – 1981) – діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА "Поліська Січ".
Розгорнути