15 березня виповнюється 170 років від дня народження видатного українського етнографа Володимира Шухевича

lviv1256.com

Рід Шухевичів з давніх-давен був знаним і шанованим у Галичині.

Володимир Осипович Шухевич (творчий псевдонім – Шумило) також уславив свій рід — як етнограф, краєзнавець, громадський діяч.

Народився Володимир Шухевич у селі Тишківцях Коломийської округи (нині Городенківський район на Івано-Франківщині), в родині священика і літератора о.Осипа Шухевича та Анни Кульчицької зі старовинного шляхетського роду гербу Сас.

По закінченні у 1876р. Львівського університету вчителював у Львові. У 1902—1908рр. працював хранителем фондів у Музеї Дідушицьких, де заснував відділи етнографії та природничих наук. Ініціював створення культурно-просвітницьких і мистецьких організацій: «Руська бесіда», «Боян», Музичне товариство ім. Миколи Лисенка, Союз співацьких і музичних товариств (разом з А.Вахнянином); також очолював їх, а для товариства ім.М.Лисенка побудував будинок.

Один із засновників товариства «Просвіта». Входив до Наукового товариства ім.Т.Шевченка; Австрійського товариства природознавства; Етнографічного товариства Чехословаччини.

Був засновником і редактором дитячого журналу «Дзвінок», редактором журналу «Учитель», газети «Дзеркало»; співредактором часописів «Зоря» та «Діло».

Відомий також своєю плідною етнографічною діяльністю. Організував численні етнографічні експедиції на Гуцульщину, а на основі зібраних матеріалів написав п’ятитомну працю «Гуцульщина», в якій ґрунтовно та фахово висвітлив гуцульські звичаї, обряди, особливості побуту, фольклор.

Автор кількох навчальних посібників, серед яких – підручник з хімії для учнів середньої школи, «Веснянка: Читаночка для малих і старих», а також надзвичайно популярних у народі брошур на зразок: «Дещо про здоровлє, або як треба жити, щоб устеречись хороби».

Фундаментальна праця В.Шухевича «Гуцульщина» була високо поцінована його сучасниками. Так, Іван Франко у різних публікаціях називав працю Шухевича «чудовою», а в статті «Огляд праць над етнографією Галичини в XIX ст.» зазначив, що «…Володимир Шухевич звертає головну увагу на вистудіювання Гуцульщини з кожного погляду і являється головним впорядчиком етнографічного відділу на крайовій виставці 1894 р... Початок його монографії з численними ілюстраціями про гуцулів привернув увагу дослідників».

Звертаючись до професора Шухевича по допомогу під час укладання і редагування «Словника української мови», Борис Грінченко пише колезі: «Ваша велика коштовна праця «Гуцульщина» — надзвичайно дорогий і багатий матеріал до словаря».

Ще один відомий український письменник — Осип Маковей — написав В.Шухевичу: «Своєю «Гуцульщиною» Ви зайняли одно з найповажніших місць в історії нашої етнографії».

Помер В.О.Шухевич 10 квітня 1915р. у Львові, в будинку на вулиці Собіщизни (тепер вул.Довбуша).

Тут, у цьому будинку, 30 червня 1907р. у його сина Осипа-Зеновія та невістки Євгенії народився син Роман, якому судилося стати одним із найвизначніших борців за волю України — Головнокомандувачем Української Повстанської Армії.

У достойних дідів – славні онуки.