streetastronomy.com.ua
«Наука – ось що дає мені сили жити.»
М.Барабашов
Микола Павлович Барабашов народився 1894р.у Харкові. Батько майбутнього астронома був професором-окулістом, керівником офтальмологічної клініки медичного факультету та кафедри Харківського університету; винайшов новий спосіб лікування рогівки ока і безкоштовно лікував бідних. Мама – випускниця консерваторії й талановита музикантка – займалася домом і вихованням дітей, навчала їх музиці (майбутній вчений прекрасно грав на скрипці та фортепіано).
Миколка закінчив престижну 1-у міську гімназію. Коли прочитав книгу французького астронома Г.Фламмаріона «Живописна астрономія», по-справжньому захопився вивченням зірок і планет. Був безмежно щасливий, коли отримав у подарунок досить потужну підзорну трубу, через яку спостерігав за Місяцем, Венерою, Сатурном. Навіть облаштував обсерваторію на горищі будинку, де мешкала родина. Свої спостереження за місяцем та Марсом юний астроном оприлюднив у французькому та російському журналах, коли йому ледь виповнилося 15 років. Публікації потрапили на очі К.Ціолковському, незабаром між відомим та юним вченими почалося жваве листування.
Батько всіляко заохочував синове захоплення. Якось узяв його з собою у відрядження до Парижа. Відвідали обсерваторію Г.Фламмаріона, де Микола познайомився з видатним астрономом, і той подарував юнакові свою книгу з написом: «Моєму молодому колезі М.Барабашову від співгромадянина неба Г.Фламмаріона».
1912р. Микола Барабашов закінчив гімназію зі срібною медаллю. Вступив на фізико-математичний факультет Тартуського (на той час – Юр’ївського) університету, позаяк там розташовувалася добре обладнана обсерваторія. Однак невдовзі вперше виявила себе хвороба, котра переслідувала вченого протягом усього життя – сухоти. Довелося повернутись до Харкова.
1919р. М.Барабашов закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету і був запрошений працювати на кафедрі астрономії. Займався дослідженням поверхні Місяця. Зробив кілька важливих відкриттів, зокрема, ще 1918р. з’ясував, що місячна поверхня складається з пористих вулканічних порід на кшталт базальтових, а це, своєю чергою, дозволяє висадку літальних апаратів і людини на поверхню планети. Американські науковці тоді скептично прокоментували відкриття молодого астронома:«Місяць, напевне, видно лише з Харкова!..» Однак через багато років з Місяця були отримані зразки місячної породи, названі «реголіт», — відкриття М.Барабашова підтвердилося.
1920-26р.р. Барабашов склав карту поверхні Марса. А ще сконструював і власноруч зібрав дзеркальний телескоп, деталі для якого шліфував також сам. Цей прилад досі використовується у навчальних процесах!
Від 1922р. Микола Барабашов у Астрономічній обсерваторії досліджує Сонце та інші планети. 1930р. очолює обсерваторію. 1936р. отримує звання доктора фізико-математичних наук – без захисту дисертації, за сукупністю опублікованих праць. Під керівництвом вченого сконструйовано унікальний прилад – спектрогеліограф.
Під час Другої світової війни Харківський університет був евакуйований до Кзил-Орди. Барабашову пропонують очолити кафедру астрономії. Однак,незважаючи на хворобу, Микола Павлович разом з дружиною Вірою Арсеніївною записується добровольцем на фронт. Тут він збирає для зенітників «приціл» — апарат, сконструйований за принципом мікрометра, що використовується в астрономії. Повернувшись до Харкова, стає ректором університету, завдає на свої плечі всю основну роботу з відновлення його діяльності. Працює до 16 годин на добу.
1945р. туберкульоз загострюється. Доводиться робити кілька операцій. Прогнози медиків досить песимістичні…
Однак підступна хвороба не стає на заваді плідній діяльності харківських астрономів на чолі з відомим вченим. Його монографія «Дослідження фізичних умов на Місяці та планетах», оприлюднена 1952р., відіграла значчущу роль у астрономічній науці й стала відомою в наукових колах світу.
У 60-і роки М.П.Барабашов домігся створення Чугуївської спостережної станції Харківської обсерваторії, а в Харкові – відкриття планетарію.
Під керівництвом відомого вченого з’явилася ціла наукова школа, з якої вийшли талановиті астрономи.
М.Барабашов був всебічно обдарованою людиною. Крім астрономічної науки, займався фотографією, кінозйомками, створив навіть електромузичний інструмент!
Останніми роками життя, страждаючи від хвороби, яка прогресувала, Микола Павлович переважно працював удома. Займався зі студентами та аспірантами, писав статті. Готувався вчетверте спостерігати унікальне астрономічне явище, яке спостерігав у своєму науковому житті вже тричі – протистояння Місяця і Марса. Однак 29 квітня 1971р. видатний вчений помер.
М.П.Барабашов – автор понад 600 наукових праць; книг «Дослідження фізичних умов на Місяці і планетах», «Природа небесних тіл і їхні спостереження»; один з авторів і редактор першого «Атласу зворотної сторони Місяця».
Ім’ям Миколи Барабашова названі одна з малих планет і кратер на поверхні Марса. У Харкові є вулиця імені М.Барабашова. Його дітище – Астрономічна обсерваторія – була перетворена на Науково-дослідний інститут астрономії Харківського національного університету ім.В.Каразіна.
«Рідна країна»
