20 липня 1768 року в Макарові, тепер Київської області, підступно схопили та віддали під суд ватажка гайдамацького загону Івана Бондаренка. Тоді польські та російські війська придушували повстання Коліївщину.
Бондаренко походив з Фастівщини. Разом із Максимом Залізняком входив до групи запорозьких козаків на чолі з отаманом Йосипом Шелестом. Група оселилася в монастирях Придніпров'я і закликала православних українців до антипольського повстання. Після загибелі Шелеста від випадкового пострілу козака Кіндрата Лусконога, повстанців очолив Максим Залізняк. Зібрав до тисячі осіб у Холодному Яру, поблизу Мотрониного монастиря.
Іван Бондаренко вийшов з Холодного Яру разом із Залізняком у червні. Згодом отримав розпорядження йти з власними загонами на північ Київщини та в межі сучасної Житомирщини. Отаборився у рідному селі Грузька, де знайшов прихильників.
Після підключення до придушення Коліївщини російських військ, очолив повстання надвірних козаків. Промовляв перед повстанцями, що «не тільки лях, але й москаль є ворогом народу. Тож не належить прислужуватися їм обом, тому що тільки звільнившись від них, хлоп руський одержить необмежену свободу».
Та не всі козаки вирішили підтримати Бондаренка, деякі із них перебували на вірній польській службі. 20 липня його підступно схопив сотник корнинських надвірних козаків Данило Щербина. Він очолював ватагу, яка захищала замок Проскур від селянських невдоволень. Імовірно, коли Бондаренко з'явився в межах села, то пообіцяв підтримати його, але напав під час переговорів про співпрацю. Подібну тактику часто використовували для знешкодження гайдамацьких ватажків.
У серпні Бондаренка доправили до Чорнобиля, де публічно стратили. Щербина ж 1790 року отримав від польського сейму спадкове шляхетство, звільнення від усіх обов'язків та 9 тис. злотих зі скарбниці.
Нагадаємо, козацький загін Максима Залізняка у червні 1768-го вирушив із Холодного Яру під Чигирином в похід проти поляків. В Україні почалась Коліївщина. Окрім сучасної Черкаської, Кіровоградської, Київської областей, Коліївщина охопила значну частину Брацлавщини, теперішнє Поділля, поширювалася на Лівобережжя.
Повстанське військо 21 червня 1768-го захопило Умань, яку захищало військо київського воєводи Салезія Потоцького. В «Уманській різні» загинули до 2 тис. юдеїв, католиків та уніатів.