chrome firefox opera safari iexplorer

460 років тому національна святиня — Пересопницьке Євангеліє — побачило світ

29 серпня 2021 о 11:24

29 серпня 1561 року, у Пересопницькому монастирі (нині село Пересопниця, Рівненська область) завершили написання Пересопницького Євангелія. Ця пам'ятка вважається одним із символів української нації – на ній під час інавгурації складають присягу президенти України. 

Рукописне Євангеліє виготовлене коштом волинської княгині Анастасії Заславської і є визначною пам’яткою староукраїнської мови та мистецтва 16 століття. Всі чотири Євангелія перекладені з церковнослов’янської мови болгарської редакції, з яких Євангеліє від Луки є найближчим до народної мови. На сьогодні це перша відома нам спроба внормувати літературну мову, яку чимало націй зробили значно пізніше. 

Багата та вишукана орнаментація створена в українському народному стилі. Сторінка з орнаментними прикрасами. Фото wikipedia.org

Євангеліє зазнало непростої долі та дивом збереглось до наших днів. 1701-ого гетьман Іван Мазепа подарував його Переяславському катедральному собору. 1845 року його оглядав Тарас Шевченко й був захоплений розкішним оздобленням, а головне — українською мовою тексту. 1862-ого Пересопницьке Євангеліє перевезли до Полтави, де воно зберігалось у бібліотеці духовної семінарії. 

За розпорядження міністра освіти та обер-прокурора Синоду Московської Церкви графа Д. Толстого Євангеліє показали московському імператору Олександру І, після чого воно стало власністю князя Петра Георгієвича, принца Ольденбурзького. Щоправда, як це не дивно, по смерті князя раритет повернули до семінарської бібліотеки. Можемо лише гадати, чому так сталось – чи «власники» не побачили в ньому особливої вартості, а чи якісь інші були на це причини. На початку ХХ століття передане до Полтавського сховища. Коли у 1941-ому німці підходили до Полтави, його «випадково» запакували до ящика з порцеляною та вивезли до Уфи. У той же час близько 70 тисяч музейних томів згоріли в пожежі. 

Після війни Євангеліє опинилось у Києво-Печерській лаврі, де йому не приділяли особливої уваги. І лише 1948 року пам'ятку серед непотребу виявив професор С. Маслов і передав до Інституту рукопису нинішньої Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, де Євангеліє зберігається донині.

За матеріалами «Календаря українця»

Розділи: Освічена

2 жовтня

Інші дати
2 жовтня відзначають:
  • Міжнародний день соціального педагога.
  • Міжнародний день ненасильства.
Розгорнути
Богдан Стельмах 
1943 – український поет. Його вірші «Перший сніг», «Пшеничне перевесло», «Колиска вітру», «Запроси мене у сни», «Тільки раз цвіте любов» з музикою Івасюка й Білозіра стали загальнонаціональними шлягерами у виконанні гуртів Ватра, Океан Ельзи та Плач Єремії, виконавців Руслани й Олександра Пономарьова, Софії Ротару і Василя Зінкевича.
Розгорнути
Михайло Жук
1883 – український живописець, майстер станкової грамоти та кераміки. Автор робіт «Дівчина в кріслі», «Гуцул», «Портрет батька», хрестоматійних портретів М. Вороного, Г Нарбута, О. Мурашка.
Розгорнути
Михайло Іванов
1871 – український учений-тваринник, педагог, засновник експериментальних зоотехнічних станцій у заповіднику Асканія-Нова.
Розгорнути
Народився Йосип Бокшай
(1891, с. Кобилецька Поляна Закарпатської області. - 1975) - український живописець, майстер пейзажу. Спільно з А. Ерделі вперше на Закарпатті організував художню школу. Автор картин "Озеро в горах", "Синевир", "Полонина Рівна", "Зустріч на полонині"
Розгорнути
Народився Денис Січинський
(1865 - 1909) – композитор і хоровий диригент, перший професор музики у Галичині, музично-громадський діяч, педагог.
Розгорнути
Народився Іван Багряний
(1907 – 1963), український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. Автор романів «Сад Гетсиманський», «Тигролови», поеми «Гуляй-Поле». Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (посмертно).
«Перейшов усі світи я — Є прекрасних мов багато, Але п е р ш о ю, як Мати, Серед мов одна лиш ти є. Ти велична і проста. Ти стара і вічно нова. Ти могутня, р і д н а м о в о ! Мово — пісня колискова. Мова — м а т е р і у с т а.» («Рідна Мова», 1937)
Розгорнути