chrome firefox opera safari iexplorer

Про український спорт без брехні, невігластва й піару

15 серпня 2021 о 16:06

Якщо оглянути піки інформаційної активності середньостатистичного українця за останні місяці, то виглядає, що ми всі не лише — президенти, а й футболісти та олімпійські чемпіони.

Про те, як керувати країною і грати на футбольному Євро ми вже начиталися й наслухалися, а от роздуми про те, як обігнати й перегнати США і Китай за кількістю олімпійських нагород, ще актуальні.

Найбільше дратують розумні банальності від політиків, помічників та писарів посадовців різних часів та місцевих чиновників, які за останні роки «оптимізували» сотні дитячо-спортивних шкіл та спортивних гуртків. Для прикладу, пише політик від такого собі партійного МАЙБАХУ про підтримку масового спорту і належне фінансування спортивних шкіл, а на Волині, де вони при владі, в 2021 році лише в Луцьку закрили одну з найкращих спортивних шкіл — «Юний динамівець». 

Найбільша ж біда у підтримці масового спорту настала під час «найкращої реформи децентралізації», коли фінансування спорту загалом і шкіл та спортивних товариств, зокрема, передали на місцеві бюджети. А тут в багатьох областях чи містах гроші на 200-300 відсотків щомісячної премії чиновникам завжди є, а на підтримку спорту — завжди немає?!

Урядовці всіх часів і народів також принципово відмовляються виконувати нашу норму Закону про пільги для бізнесу, який підтримує спорт. Місцеві чиновники, в свою чергу, за хабарі тотально не виконують наш інший припис Закону про заборону зміни цільового призначення спортивного чи оздоровчого закладу при зміні власника.

А тепер кілька слів про непопулярні реформи в галузі фізичної культури і спорту, які ми пропагуємо останні з десяток років.

Бідна, воююча і корупційна країна приречена визначити пріорітетні, на загальнодержавному та регіональному рівнях, види спорту і системно їх розвивати: формувати вертикаль ДЮСШ, будувати інфраструктуру, підтримувати тренерів та спортсменів… За таких умов кожна областей стає центром, своєрідною столицею, щонайменше, одного з пріоритетних видів спорту з належною постійною підтримкою та інфраструктурою. Ми не можемо далі фінансувати із бюджету десятки видів східних єдиноборств та різного роду екзотичних азійських видів спорту, де на Чемпіонати Європи приїздять кілька десятків спортсменів із кількох країн. А далі — всі учасники отримають спортивні нагороди і звання, а чиновники — премії?! Отож, непріорітетні види спорту, як у всьому світі, повинні фінансуватися лише охочим бізнесом чи меценатами.

Кілька слів про неадекватність ідеї Януковича-Зеленського щодо проведення з Лукашенком чи без Лукашенка Олімпіади. Нагадаю, що ми всі, платники податків, досі повертаємо борги за футбольне ЄВРО-2012, а ціна Олімпіади в геометричній прогресії більша. Невже ж не очевидно, що нині це забавка для багатих або авторитарних країн, а не для України?

І ще раз про масовий спорт, тобто про необхідність всілякої підтримки професійних вчителів фізкультури в школах та вузах, спортивних інструкторів у штатах кожної ОТГ та міських мікрорайонах і, звичайно, системи пропагування моди на здоровий і спортивний спосіб життя. Тож, коли ви збираєтеся давати чергову пораду як перемогти на Олімпіаді і завойовувати лише золоті медалі, спробуйте перед цим завезти в школу спортивний інвентар або підтримати талановитого молодого спортсмена або тренера!

P.S. Команда «Рідної країни» в рамках свого проекту «Здоровим і спортивним — бути модно» за останні, щонайменше 20 років, передала до шкіл та вузів десятки тисяч м‘ячів та іншого спортивного інвентаря, підтримала сотні вчителів фізкультури та молодих спортсменів, закупила кілька десятків столів настільного тенісу, профінансувала будівництво та реконструкцію низки басейнів та спортивних майданчиків.

2 жовтня

Інші дати
2 жовтня відзначають:
  • Міжнародний день соціального педагога.
  • Міжнародний день ненасильства.
Розгорнути
Богдан Стельмах 
1943 – український поет. Його вірші «Перший сніг», «Пшеничне перевесло», «Колиска вітру», «Запроси мене у сни», «Тільки раз цвіте любов» з музикою Івасюка й Білозіра стали загальнонаціональними шлягерами у виконанні гуртів Ватра, Океан Ельзи та Плач Єремії, виконавців Руслани й Олександра Пономарьова, Софії Ротару і Василя Зінкевича.
Розгорнути
Михайло Жук
1883 – український живописець, майстер станкової грамоти та кераміки. Автор робіт «Дівчина в кріслі», «Гуцул», «Портрет батька», хрестоматійних портретів М. Вороного, Г Нарбута, О. Мурашка.
Розгорнути
Михайло Іванов
1871 – український учений-тваринник, педагог, засновник експериментальних зоотехнічних станцій у заповіднику Асканія-Нова.
Розгорнути
Народився Йосип Бокшай
(1891, с. Кобилецька Поляна Закарпатської області. - 1975) - український живописець, майстер пейзажу. Спільно з А. Ерделі вперше на Закарпатті організував художню школу. Автор картин "Озеро в горах", "Синевир", "Полонина Рівна", "Зустріч на полонині"
Розгорнути
Народився Денис Січинський
(1865 - 1909) – композитор і хоровий диригент, перший професор музики у Галичині, музично-громадський діяч, педагог.
Розгорнути
Народився Іван Багряний
(1907 – 1963), український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. Автор романів «Сад Гетсиманський», «Тигролови», поеми «Гуляй-Поле». Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (посмертно).
«Перейшов усі світи я — Є прекрасних мов багато, Але п е р ш о ю, як Мати, Серед мов одна лиш ти є. Ти велична і проста. Ти стара і вічно нова. Ти могутня, р і д н а м о в о ! Мово — пісня колискова. Мова — м а т е р і у с т а.» («Рідна Мова», 1937)
Розгорнути