Герой України, учений-сейсмолог Юрій Вербицький народився 25 серпня 1963 року у Львові. Активіст Євромайдану, він був викрадений 21 січня 2014 року і вбитий після катувань.
Юрій народився у сім’ї з довгою традицією боротьби за незалежність України. Прадід і дід були членами ОУН – першого закатували поляки, другого – гітлерівці.
Батько Юрія став вченим-геофізиком, працював у Львівській філії Інституту геофізики АН УРСР. Схожий напрям діяльності обрав для себе і Юрій.
1985 року він закінчив факультет геодезії Львівського політехнічного інституту. З 2002 року – провідний інженер Відділу сейсмічності Карпатського регіону ІГФ НАН України. У 2013 захистив кандидатську дисертацію. Займався створенням апаратури і програмного забезпечення для геофізичних і сейсмічних досліджень.
Вербицький захоплювався альпінізмом, мав перший розряд з альпінізму, долав маршрути найвищої категорії складності на Кавказі.
Вперше Юрій вирушив на Майдан у грудні 2013 року.
«Ходив на Майдан не на передовій стояти чи з кимось битися, а щоб кількісно підтримати. Також намагався налагодити контакт з опонентами через спілкування, вірив у силу слова. Отак ми ходили з одного кінця Майдану до іншого. Слідкували, щоб не було провокацій. Юрко умів вчасно втрутитися і спокійно та аргументовано все пояснити», – розповідає київський друг Вербицького Роман Миханів.
В ніч з 20 на 21 січня 2014 року Юрій розносив чай на Грушевського, потрапив під обстріл гумовими кулями, його було поранено в око. Представник ради Майдану Ігор Луценко відвіз пораненого в Олександрівську лікарню у Києві, але з офтальмологічного відділення їх обох викрали невідомі…
За словами Луценка, викрадачів було десятеро, їх професійність в проведенні допитів свідчила про стиль міліціонерів. Ігор Луценко після тортур спромігся вийти з лісу в Бориспільському районі. Сподівалися живим знайти і Юрія…
22 січня 2014 р. тіло Вербицького було знайдено в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. З перебитими ногами, численними забоями, без верхнього одягу він був викинутий у лісі при 15-градусному морозі – без жодного шансу вижити.
Юрій був сильною, витривалою людиною, до останнього боровся за життя, скільки міг з переламаними ногами повз по снігу, намагаючись вибратись з того лісу до людей. Але отримані важкі травми та тріскучі морози, які в ті дні були в Києві та околицях, все ж зробили свою страшну справу. За офіційною версією лікарів причиною смерті стало переохолодження.
23 січня увесь Львів прощався зі своїм Героєм. Було оголошено жалобу за невинно вбитим чоловіком, а на будівлях міста вивішені державні прапори України із траурними стрічками. Щоб попрощатись з Юрієм Вербицьким, до Храму Різдва Пресвятої Богородиці прийшли тисячі львів’ян – від керівників міста та області, друзів, знайомих до простих городян, які раніше навіть не знали Юрія. Поховали загиблого на Личаківському цвинтарі у Львові. Тут, на Алеї Героїв, поряд з могилами тих, хто загинув в бою під Крутами, поряд з могилами вояків Української Повстанської Армії, поряд з могилами відомих громадських діячів знайшло свій останній спочинок тіло Юрія. А душа полетіла до неба…
Залишив родину, старшого брата Сергія.
Юрію Вербицькому було 50 років…
За матеріалами сайтів «Небесна Сотня», Укрінформ
