Багатогранний талант Олени Кульчицької

15 вересня 1877 року в Бережанах на Тернопільщині народилася Олена Кульчицька — видатна художниця, педагог, громадська діячка. Авторка понад 4 тисяч художніх творів. Понад сто років тому вона, як вихор, увірвалася в чоловіче художнє життя Львова і стала першою жінкою, яка отримала мистецьку освіту на теренах Галичини.

Олена Кульчицька яскраво проявила себе в різних видах мистецтва: живопис, графіка, сакральний живопис (створила унікальний іконостас), народне прикладне мистецтво, килимарство; вона навіть проєктувала меблі.

На порозі ХХ століття Кульчицька відродила в Україні естампну графіку, передусім — в техніці офорту. Художниця виконала в цій техніці понад 120 творів, залишаючись донині неперевершеним майстром українського офорта.

Її офорти «При лямпі», «Біля криниці», дереворити «Довбуш», «Зима», цикл «Історія княжих часів», численні ліногравюри, серед них знаменитий цикл «Українські письменники» значно наблизили наше малярство до Європи.

У 1909 році Олена Кульчицька вперше виставила свої роботи у Львові. Успіх був незвичайний. Вона творила своєрідний літопис народного життя. Такими є живописні твори: жанрові композиції «Жнива», «Діти зі свічками», портрети «На прощу», численні пейзажі, натюрморти.

Із 1938 року Кульчицька працювала у Львівському музеї етнографії. Там художниця створила безліч зразків національного вбрання з різних регіонів і різних часів. «Молода у весільному вінку», 1933 р.

Знаменною віхою в житті молодої мисткині був 1912 рік, коли вона вперше взяла участь у Київській українській художній виставці.

На своїх полотнах художниця намагалася передати найяскравіші барви, колорит, красу. Її роботи зачаровували, адже були “залиті” золотим сонячним промінням. Картина “Діти на Леваді” (1908 р.) одна з таких.

Також Кульчицька чимало пропрацювала в книжковій графіці. Вона ілюструвала книжки українських письменників, а також журнали, читанки й альманахи. Найяскравішою роботою стало оздоблення твору Івана Франка “Лис Микита”. А ще художниця любила створювати листівки, вона вважала їх найкращим способом популяризації мистецтва.

У 1940-х Кульчицьку запрошують викладати до Львівського поліграфічного інституту. Вона стає професором, народним художником України. Та її твори на виставки приймають неохоче, бо в них не було «радянської ідеї». За палку любов до всього національного Олену в 1952-му позбавили професорської практики.

Але вона не могла залишити своїх студентів, а тому приходила й консультувала їх. Також її завжди запрошували в журі для оцінювання дипломних та курсових проєктів.

Творча спадщина видатної художниці – понад чотири тисячі творів. Твори мисткині виставлялися у Львові, Берліні, Варшаві, Відні, Празі, Римі, Торонто, Чикаго, Києві, Москві та інших містах світу. У багатьох музеях її роботи займають почесне місце.

Під час другої радянської окупації, Олена мала змогу, як і багато митців, виїхати за кордон. Проте художниця відмовилася й залишилася у Львові. Вона разом із однодумцями включилася до легального опору сталінському режиму. Допомагала сім’ям, членів яких висилали до Сибіру. Також Кульчицька домагалася звільнення багатьох діячів української культури, фінансувала видавничу справу Союзу визволення України. У 1955 році вона розгорнула цілу кампанію, протестуючи проти закриття Львівського художнього училища (нині Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша).

У 1967 році Олені Кульчицькій було присуджено Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка – це відбулося за кілька годин до смерті художниці, яка на той час вже була прикута до ліжка.

Нині роботи мисткині зберігаються в найбільших музеях України та в приватних зібраннях. У 1971-му в квартирі художниці у Львові був відкритий Художньо-меморіальний музей.

Побачити твори художниці: https://sverediuk.com.ua/hudozhnitsya-olena-kulchitska/

Цикл «Страсті Христові» https://photo-lviv.in.ua/strasti-hrystovi-oleny-kulchytskoji/

За матеріалами Укрінформу, видання «День», «Український інтерес»