«Я був один із лебедів, які Належали до грона п’ятірного Нездоланих співців...», — так писав Юрій Клен про себе. Один з «нездоланих» поетів України, чия творчість розквітла на еміграції, письменник, перекладач, ерудит Юрій Клен (справжнє ім'я Освальд Бургардт) попри коротку біографію досі справляє вплив на українську літературу. Літературознавці називають його «живим мостом» між репресованими митцями та творцями-діаспорянами.
Після смерті митця в Канаді було видано 5 томів творів, де було зібрано його літературну спадщину.
«І вже цим виданням було визначено, що в особі Юрія Клена ми маємо одного з найблискучіших українських письменників. Він залишався до кінця своїх днів в руслі української літератури. Навіть його син Вольфганг Бургардт став також діячем української культури, — зауважує відомий прозаїк Валерій Шевчук, багаторічний дослідник творчості Юрія Клена. — Отой багатотомник, що виходив в Канаді, він у Києві був у 60-ті роки. В якийсь спосіб його зуміли привезти Григорієві Кочуру. Ясна річ, що Кочур не тримав це зібрання під полою чи десь в “загашнику”, а він давав читати тодішнім молодим літературним хлопцям і дівчатам, які все-таки, мали змогу познайомитися. Принаймні, деякі томи через Світличного мав у руках і я. Я мав змогу познайомитися з ним, але як з поетом. Якраз той том, де була проза, тоді мені не був знайомий, я його прочитав уже пізніше і фактично вразився».
До найзначніших творів Юрія Клена належать поеми “Прокляті роки” і “Попіл імперій”. Обидва твори були написані за живими враженнями, коли йому довелося покинути Україну.
Власне, “Прокляті роки” — це прощання з Україною і прокляття на голови її катів. Юрій Клен чи не одним із перших у нашій літературі розкрив трагедію голодомору і масових репресій. Цей твір називають іноді реквіємом. Епопея “Попіл імперій” залишилася незавершеною...
Юрій Клен — автор багатьох літературознавчих праць, перекладів з англійської, німецької, французької та інших мов.
У 1943 році Юрій Клен викладав в Українському вільному університеті в Празі. Але після закриттям кордону з Німеччиною, поет разом із дружиною та дітьми перебрався до австрійського Інсбрука.
На одному з виступів у Таборі переміщених осіб Юрій Клен зустрівся із Наталкою Полонською-Василенко. Історикиня так описала цю зустріч:
“Читав тихим, наче приглушеним голосом, але по-особливому, індивідуально, властиво тільки йому, без афектації, не підносячи голосу, він вкладав у кожне слово стільки почуття і так викарбовував його, що навіть тепер, коли я сама для себе читаю “Попіл імперій”, я мимо волі надаю кожному рядкові тон, у якому читав його Юрій Клен”.
Але ще тоді, авторка відмітила, що поет мав дуже хворобливий вигляд і постійно кашляв. Згодом ця застуда, через ослаблений імунітет, переросла в запалення легенів, яке й звело йоо в могилу.
Помер поет 30 жовтня 1947 року в Ауґсбурзі.
Вибрані твори Юрія Клена вийшли в світ у Києві в 1991 році, з ґрунтовною передмовою професора Юрія Коваліва під назвою «Прокляті роки Юрія Клена».
