Мезинський національний природний парк – особливе місце на Чернігівщині. Він займає величезну територію, загальна площа — 31035,2 га, охоплюючи 17 сіл. Його «родзинка» – мальовничі види та звивиста Десна, єдина велика річка Європи, на якій немає ні дамб, ні водосховищ, завдяки чому вона й на сьогодні зберегла звивисте русло та заплаву такою, якою її створила природа. Ще одним “місцем тяжіння” є 70-ти метрова круча з видом на єдине озеро на р. Десна, о.Хотинь, найбільше в області.
Найпопулярніша туристична частина парку – «Мезинська Швейцарія». Вона доступна як автомобілістам, там і пішоходам, які добираються сюди громадським транспортом. Протяжність пішохідної стежки – близько 6 км. Неспішна прогулянка займе десь годину-півтори. Також можна кататися на велосипеді, мотоциклі, авто. Але машин тут майже не зустрічається, як і людей – лише корови та пастухи. Уздовж стежки облаштовані зручні оглядові майданчики. Особливо тут цікаво провесною, коли річка виходить з берегів і з'єднується з величезним озером Хотинь. А ось такий мамонт зустрічає гостей неподалік Радичева – з ним люблять фотографуватись туристи.
Окрім унікальних природних комплексів та об'єктів, на території парку знаходиться близько 50 пам'яток археології. Вік знаменитої Мезинської палеолітичної стоянки нараховує майже 20 тисяч років. 1908 р. поблизу с. Мезин археологи знайшли поселення кроманьйонців епохи пізнього палеоліту. Тут знайдено залишки житла, які зводилися з кісток мамонтів. Надзвичайну цінність мають знахідки творів найдавнішого мистецтва — орнаментовані статуетки з бивня мамонта, фігурки тварин, браслети меандру, цілий набір музичних інструментів з кісток тварин, розфарбованих червоною охрою. Нині тут діє археологічний музей.
У межах парку та біля нього є ціла низка історичних селищ і сіл, де збереглися пам'ятки архітектури — світські та храмові споруди: архітектурно-паркові комплекси, церкви. До них належать: с. Вишеньки з палацом П.О. Румянцева-Задунайського, яке було споруджено з нагоди приїзду в Україну в 1786 році імператриці Катерини ІІ, та Успенською церквою (друга половина XVIII ст.), селище Короп із церквами Іллінською (сер. XVIII ст.), Вознесенською (друга пол. XVIII) ст.) та Троїцькою (XIX ст.), с. Риботин із Миколаївською церквою (поч. XX ст.), с. Жовтневе (Різдвяне) з церквою Різдва Богородиці (кін. XVIII ст.) та дзвіницею (XIX ст.), с. Оболоння з церквою Різдва Богородиці (поч. ХІХ ст.).
