Про ЧУХРАЇНЦІВ 21 століття або що про ЛОМАЧЕНКА сказали б Олександр ДОВЖЕНКО і Остап ВИШНЯ? Історія з прапором ЛОМАЧЕНКА якраз нагадує сумні й сатиричні описи наших класиків Олександра Довженка та Остапа Вишні про УКРАЇНЦІВ, що не могли визначитися: до якої ж НАЦІЇ вони належать?! От Олександр Довженко про свою дитинство на Чернігівщині та розмову з батьком (нагадаю, що народився він у Сосниці 10 вересня 1894 року) згадує у «Зачарованій Десні»:«А ми хто? Ми хіба не руські?- Ні, ми не руські.- А які ж ми, тату? Хто ми?- А хто там нас знає, — якось журливо проказує мені батько. Прості ми люди синку…Хахли, ті, що хліб обробляють. Сказать би, мужики ми…Колись козаки, кажуть, були, а зараз тільки званіє зосталось».Остап Вишня у «Чухраїнцях» (1926 р.) про тих, хто боявся назвати себе українцями чи не міг визначити свою національність, пише так:«ЧУХРАЇНЦІВ було чимало і щось понад тридцять мільйонів, — хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть…Як запитають було їх:- Якої ви, лорди, нації?Вони почухавшись, одповідають:- Та хто й зна?! Живемо в Акермані?…перепрошую, в тексті Остапа Вишні, — в Шенгерієвці…Православні.»м

Як бачимо, що хоч нині й не Чернігівщина часів Російської імперії і не 20-роки Радянської України, а ЧУХРАЇНЦІ так і не перевелися, навіть в часи НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ! П.С. І мусимо визнати дієвість в Україні пропаганди очільника РПЦ Кіріла і К., що «нет разделения на народы и государства, а есть паства Русской православної церкви».

Передрук з: https://www.facebook.com/m.tomenko/posts/4625836544152122