9 січня Україна буде згадувати, вшановувати і перечитувати вічні твори завжди 28-річного Василя СИМОНЕНКА. Такі правдиво народні та водночас філософські та мудрі думки сьогоднішній ювіляр написав у свої двадцяті. А незадовго перед смертю підсумував:
«Та краще в тридцять повністю згоріти
Ніж до півсотні помаленьку тліть…»
Натомість, він «повністю згорів»уже у 28!
Коли я вкотре перечитую його поетичні рядки, то мене не покидає думка, що поет виразно бачив і передбачав наше непросте українське сьогодення.
Ось Вам про всіляких негідників і вбивць гітлерів-сталінів-путінів:
«Маленьке — не смішне,
Адже мале і зерно,
Що силу велетня і геніям несе.
Мале тоді смішне,
Коли воно МІЗЕРНЕ,
Коли себе поставить над усе.
Але скажіть, хіба такого мало,
Хіба такі випадки не були,
Коли мале, як прапор піднімали
І йшли за ним народи, мов осли?
І чи тоді МІЗЕРНЕ та СМІШНЕ
Не оберталось раптом у СТРАШНЕ?»
І про ВІЙНУ:
«Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне…»
Василь Симоненко гідний продовжував нашої національної літературної та філософської школи, бо в його творах органічно переплетені як ЛЮДИНОцентризм Григорія Сковороди («Ти знаєш, що ти людина. Ти знаєш про це чи ні?») так і УКРАЇНОцентризм Тараса Шевченка («Україно! Ти для мене — диво!…Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю!») Недаремно ж і сам Василь напиши:
«Щось у мене було і від діда Тараса. І від прадіда — Сковороди».
Варто згадати й про ще один цікавий і вельми показовий штрих із життя Василя Симоненка. Про те, як Василь Симоненко з Аллою Горською та Лесею Танюком відкрили для українців страшне поховання репресованих сталінськими катами українців та поляків у Биківні ви напевно знаєте. Симоненко після побачено у лісі, де діти грали у футбол розкиданими черепами скаже:
«На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил»
І читали про те, що після цього за ним почали стежити та заборонили друкувати його твори.
Але напевно й не підозрівали, що в застійному 1963 році Василь Симоненко з Аллою Горською та Галиною Зубченко босоніж піднялися на Чернечу гору до могили Шевченка і домовилися вітатися між собою «Слава Україні! — Навіки слава!» Про це він сповіщає у листі своєму побратиму Івану Світличному, а згодом всі наступні листи до нього розпочинаю із звернення "Слава Україні!" Принагідно нагадаю, що після побиття вже хворого Василя Симоненка міліцією, він помирає 13 грудня цього ж таки 1963 року, а Івана Світличного вперше заарештують на 8 місяців 1 вересня 1965 року, в друге в 1972 році вже на 7 років позбавлення волі у таборах суворого режиму і 5 років заслання.
І попри своє коротке і трагічне життя сьогоднішній ювіляр залишиться в історії України як невиправний оптиміст:
«Люди — прекрасні.
Земля — мов казка,
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце
У землю вʼязко,
Вона мене цупко трима.
І хочеться
Бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
І жить!
Воскресайте, камінні душі!
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
Їх на землі не було…»
І правдивий патріот українського народу та України:
«Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди
І орди-завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його волячих жилах
Козацька кров клекоче і гуде!»
Памʼятаємо нашу історію!
Шануємо наших!
П.С. Довідково.
На прохання близького друга Василя Симоненка Миколи Сома наша команда «Рідної країни» допомогла реконструювати музей знаменитого поета у селі Тарандинці, що на Полтавщині, а згодом у співпраці з Національною радіокомпанією (президент — Віктор Набруско) ми підготували аудіо-диск «Лебеді материнства: живий голос Василя Симоненка». На диску було зібрано, усучаснено, записано і видано багатотисячним накладом 17 творів поета. Ці твори Василя Симоненка у його авторському виконанні можна й нині прослухати на нашому світоглядному порталі Ridna.ua
Микола Томенко
