chrome firefox opera safari iexplorer

Монастир Святого Герарда у Гніздичеві

22 лютого 2016 о 07:37

Неподалік Львова близько півтисячоліття тому існував населений пункт із цікавою назвою Кохавино. Інколи там траплялися дива і навколо «святого місця» виросла спочатку капличка, потім – храм, а нині – там розташовується монастир святого Ґерарда, а Кохавино стало частиною містечка Гніздичів. За радянських часів у приміщені монастиря зберігали льон, але зараз монастир відродили і він став відомим відпустовим місцем. 

 Де розташований?

Кохавино сьогодні не є окремим населеним пунктом. Не зустрінете ви таку назву і на сучасний картах. Знаходиться це місце майже в центрі сучасного містечка Гніздичів Жидачівського району, що за 70 кілометрів від Львова. Тут розташований монастир святого Ґерарда, що є відомим відпустовим місцем Львівщини.

Що подивитися?

Історія цього монастиря розпочалася у 1646 році, коли власниця сусіднього села Руда Анна Войнаковська, повертаючись з Жидачева до свого рідного села побачила на одному з дубів образ Божої Матері. Перед образом зупинилися і впали на коліна і чотири коні, які везли панську карету. Коні вирушили в дорогу лише після того, як пані вийшла з карети і помолилася.

Слава про чудо швидко розповсюдилася по околицях. Неодноразово його факт підтверджували спеціальні церковні комісії. Остаточно образ було проголошено чудотворним 26 травня 1755 року.

Вже у 1680 році Тереза Виговська збудувала на місці дуба, де з'явився чудотворний образ, дерев'яну капличку, куди помістила ікону з дозволу Львівського архієпископа Констанція Липського. У 1748 році власник Руди Костянтин Виговський побудував нову простору дерев’яну церкву і помістив в ній образ Кохавинської Матері Божої. 22 червня 1755 року львівський архієпископ Вижицький переніс чудотворний образ з каплиці до новозбудованої церкви.

Навколо храму виріс монастир кармелітів. У 1780 році, його ліквідували за наказом австрійського цісаря, а парафію перенесли до сусідньої Руди. Невдовзі парафія знову повернуся до Кохавино, а монастир відродився у 1855 р. Тоді ж було відновлено давню каплицю і відреставровано чудотворний образ.

Фото: kunstlehrer.ucoz

Кількість прочан збільшувалася з року в рік, і старий дерев'яний костел вже не міг вміщати всіх віруючих. У 1868 р. було закладено наріжний камінь під новий храм, будівництво якого розтягнулося на декілька десятиліть внаслідок постійного браку коштів. Лише 30 серпня 1894 року костел було освячено, а 1 вересня відбулося урочисте перенесення до неї чудотворного образу Матері Божої, в якому взяло участь близько 30-ти тисяч паломників.

Протягом 1901 — 1902 років на місці старої дерев'яної каплиці, де з'явився, чудотворний образ, стараннями отця Яна Тшопінського звели нову муровану каплицю у неоготичному стилі. Поруч з цією стрункою красунею збудували будинок для гостей та плебанію.

Тоді ж було розширено і костел: на 13 метрів добудовано пресвітерій та збудовано дві бічні каплиці, завдяки чому храм став хрестовим у плані. 15 серпня 1912 р. в присутності 180 тисяч прочан з Галичини та, навіть, з-за кордону, відбулась коронація ікони Чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської папськими золотими коронами. З 1931 р. храмом опікувалися отці єзуїти. Напередодні радянської окупації вони встигли вивезти чудотворний образ до польського міста Глевіце, де він знаходиться донині.

Фото: galleryua.com

У колишньому костелі совєти влаштували сховище льону, а згодом – інтернат для розумово відсталих дітей. Щоб стерти з пам'яті народу це чудотворне місце, Кохавино було ліквідовано, як окрема територіальна одиниця, і приєднано до містечка Гнізничів.

На початку 90-х років ХХ століття святиню передали отцям редемптористам чину Найсвятішого Ізбавителя. Зараз тут діє монастир святого Ґерарда, куди з Польщі передано копію Чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської. Потрохи відроджується і храм.

Чим добратися?

Залізницею найзручніше зі Львова доїжджати до монастиря спочатку до Стрия чи Ходорова, а потім приміським потягом у напрямку Жидачева до зупинки Гніздичів. Відстань від Жидачева до монастиря в Кохавино – 8 км, а зі Стрия — приблизно 25 км.

Є можливість до Гніздичева зі Львова дістатися і прямим автобусом, що відправляється із Двірцевого автовокзалу (автостанція №8).

 

22 квітня

Інші дати
22 квітня відзначають:
  • Всесвітній день Матері-Землі (Міжнародний день Землі).
Розгорнути
Народився Анатолій Михайленко
(1939, хутір Комуна Полтавської обл. - 2007) - український письменнник, журналіст, видавець. Автор більше 30 книжок художньої прози й публіцистики, зокрема "Оливкова гілка з Рима", "Кленовий лист з Канади", "Пливе мій човен. Запах полину", "Заки море перелечу".
Розгорнути
Народився Євген Сагайдачний
(1886, м.Херсон – 1961) – український маляр, декоратор і педагог. Автор численних акварелей з гуцульського життя, залишив по собі велику колекцію народного, зокрема гуцульського, мистецтва.
Розгорнути
Народився Євген Козак
(1907, с. Колодне, Львівська область – 1988) – український композитор, диригент, педагог. Автор театралізованого концерту «Буковинське весілля», хорових пісень "Вівчарик", "Україно моя", "Думи мої", «Вітер з полонини», "Зелень кленова, вулиці Львова", обробок українських народних пісень, пісень на слова Т.Шевченка.
Ой, вічарику-вівчарю, Ти жени свою отару З гір високих, з полонини У широкую долину. Сядь зі мною в просінь світа, Заграй мені на трембіті, Розкажи мені - чи любиш? Чом до серця не голубиш? (Українська народна пісня)
Розгорнути

Новини Дивитися всі