Мало кому відомо, що яблуня-колонія, яка росте в невеликому містечку Кролевці, що на Сумщині ‒ єдине у світі неповторне природне явище.
Винятковість її полягає в тому, що це дерево (наголошую, дерево, а не сад) займає площу орієнтовно 10 соток. А ще воно росте та плодоносить вже понад 220 років, у той час як вік звичайної яблуні рідко сягає навіть 60 років.
Про це пише у своїй статті для «Дня» Юлія КОНОТОПЧИК.
Чим же зумовлена така унікальність? Оскільки деревом опікується Кролевецька районна станція юних натуралістів, про диво-яблуню розповідає її директор Юрій КАРБАН:
‒ Усі науковці, які приїздили досліджувати цей об’єкт, сходяться в одному: місце, де вона посаджена, унікальне. Адже коли деякі відомі садоводи пробували її живцювати або брали саджанці цього дерева і намагалися їх виростити в іншому місці ‒ виростали звичайні яблуні. А от п'ять років тому я залишив на цій території шовковицю, дивлюсь, уже до землі тягнеться. Тож певно, що винятковість яблуні не завдяки якомусь особливому сорту, а завдяки місцю, на якому вона розташована.
СТАРІ СТОВБУРИ ЛАМАЮТЬСЯ, ТА ЇХ НАМАГАЮТЬСЯ ВРЯТУВАТИ
‒ Можливо, там якийсь особливий склад грунту?
‒ Ні. Ми для дослідження землі давали зразок у Сумський аграрний університет. Нічого там особливого, супіщана, кислотність там, все звичайне. Більш за все, що на цьому місці знаходиться якесь перехрестя магнітних силових ліній і це може призводити до того, що так поводить себе наша яблунька. За історичними переказами, ‒ а я з 1993-го року працюю директором на станції, ‒ ще були старі люди, які померли, то їхні батьки розказували, що було два саджанці цього сорту. Один посадили в іншому місці, виросло звичайне дерево, досягло десь 60 років і пропало. Зараз від нього вже й сліду не лишилось. А з цього саджанця виріс ось такий кущ! Раніше його старожили називали «Крокуюча яблуня». Мовляв, гілка приростає і яблуня немов крокує. Іще стара назва «Лозівка», місцева назва, бо гілки, як лози. «Княжа» називають, бо то ж князь Міщевський наказав посадити.
ЗБОКУ ЯБЛУНЯ ВИГЛЯДАЄ НЕМОВ КУЩ, ЩО РОЗРІССЯ, АБО НАВІТЬ САД
‒ Чи входить відвідування яблуні до туристичних маршрутів?
‒ Входить. Принаймні, років три тому було в Києві туристичне агентство, яке возило по «Золотому кільцю України»: Чернігівщина, Батурин, Новгород-Сіверський. І до нас заїжджали. Зараз люди, які їдуть в тур на Глухів, теж заїжджають. От і зараз розквітла яблунька, біля неї людей як біля мавзолея! Екскурсійні автобуси стоять, і машин повно, ченці якісь приїздили. І місцеві цього року багато приходять, бо вона так рясно зацвіла! Раніше тут лінія електропередач проходила посередині, то яблуня родила якраз оце по цій лінії. Одна сторона плодоносить, а інша відпочиває. На наступний рік ‒ навпаки. А потім приїздили із Києва науковці з ботанічного саду, сказали, що не можна так, дуже шкідливо для яблуні. Тому лінію електропередач демонтували. Після демонтажу яблуня почала родити плямами: там, там, там порозкидано... А у 2008 році вся була облита! І у цьому році теж інтенсивно цвіте.
СТАНЦІЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ, ЯКА ОПІКУЄТЬСЯ ЯБЛУНЕЮ
‒ А що це за надгробна плита посеред колонії?
‒ Тут було майно князя Міщевського, на жаль, все що від нього залишилось ‒ яблуня та його могила. Щоправда, місце захоронення було в іншому районі, і коли будували школу, то будівельники надгробну плиту притягнули сюди, під яблуню.
НАДГРОБНА ПЛИТА (ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯМ ОРИГІНАЛЬНОГО НАПИСУ) КНЯЗЯ,САДІВНИК ЯКОГО ПОСАДИВ ЯБЛУНЮ
‒ Чи є ще якісь цікавинки, пов'язані з цією яблунею?
‒ Дехто з людей наділяє її лікувальними властивостями. Приїжджають і засвідчують, що яблуня лікує. Настоянки із плодів роблять, дехто розповідає, що голова перестає боліти. Притулялися до стовбурів ‒ проходив біль у спині.
* * *
Ось, виявляється, яке унікальне явище є в нашій країні! І хоча яблуня не входить до семи природних чудес України (вона увійшла до півфіналу акції «7 природних чудес України», — Рідна країна), за Указом Президента з 1998 року вона оголошена пам'яткою природи загальнодержавного значення. Запрошуємо і вас відвідати цю перлину природно-заповідного фонду!