chrome firefox opera safari iexplorer

Чотири секретарі НСЖУ: Співпраця з Союзом журналістів Росії – аморальна і неприпустима

15 вересня 2016 о 15:01

Чотири секретарі Національної спілки журналістів України — Олександр Бухтатий, Віктор Набруско, Віктор Шпак та Віктор Чамара — звернулись з відкритим листом до засобів масової інформації, а також до представників Міжнародної і Європейської федерацій журналістів, де повідомляють про сплановану кампанію з дискредитації НСЖУ та введення в оману міжнародних журналістських організацій.

Зокрема, вони застерегли, що різноманітні заходи за участі представників Союзу журналістів Росії, в яких бере участь і перший секретар Спілки Сергій Томіленко, не представляють офіційної позиції усього колективу НСЖУ в умовах фактично прямої й цинічної воєнної та інформаційної агресії Росії проти України.

Автори звернення зауважують: перший секретар НСЖУ Сергій Томіленко не є повноважним керівником Спілки, а є особою з окремими технічними і тимчасовими повноваженнями.

«Скориставшись відсутністю чинного голови, він, порушуючи принципи колегіальності й прозорості в ухваленні рішень Спілки, фактично незаконно присвоїв одноосібне право репрезентувати інтереси й позицію НСЖУ на міжнародному рівні, які в його інтерпретації не тотожні позиції більшості членів НСЖУ. Це призвело до демонстративного виходу  із лав організації журналістів, які публічно звинуватили керівництво Спілки у потуранні Росії, що, втім, на стало, на жаль, темою внутріспілчанської дискусії щодо того, якою має бути політика нинішньої НСЖУ. Обурення членів НСЖУ викликає й те, що на важливих міжнародних заходах, де обговорюються питання забезпечення свободи слова й інформації, професійно неупередженого висвітлення гострих подій, Україну з ініціативи Томіленка представляють особи, які дискредитували себе утисками інформаційних свобод, запереченням європейських демократичних цінностей в часи злочинно-авторитарного режиму Януковича», — йдеться у зверненні.

Пояснюючи свою позицію, керівництво Спілки наголошують, що для них «події на сході України,  які розпочалися із анексії Криму, — не внутрішнє громадянське протистояння, як дехто намагається їх зобразити,  не міфічний конфлікт, а зовнішнє вторгнення, пряма  й цинічна воєнна агресія  Росії. Ми хочемо, аби це почули й нарешті усвідомили наші європейські партнери! Відтак, практичні, творчі проекти із Союзом журналістів Росії, спільні круглі столи з ухваленням резолюцій із засудження примарного націоналізму (а не, скажімо, російського імперського шовінізму), дискусії щодо «мови ворожнечі» та підготовка й видання спеціальних словників «на допомогу» утвердження в Україні «лексики толерантності та шляхетності» в умовах фактичної війни – це, м’яко кажучи, одномірне бачення ситуації тими, хто не розуміє, або свідомо «не помічає» статусу агресора та його жертви. Така позиція, пропагована, вочевидь, з чужого голосу, – це  легітимація  Росії – держави-агресора на міжнародному рівні як стороннього суб’єкта в питанні урегулювання української кризи. Для більшості членів НСЖУ, які знають ситуацію не з вуст Сергія Томіленка, такий підхід, переконані, не може бути прийнятним».

«Пропоновані нам моделі внутрішнього миротворчого громадянського діалогу за зразками Ірландії чи поствоєнних Балкан є, на наш погляд, неадекватними ситуації в Україні… Недавня ініціатива Томіленка, підтримана офісом Дуні Міятович щодо спільного проекту українських та російських журналістів стосовно підготовки матеріалів про післяконфліктне життя в Сараєво -  це схоже знову пропозиція з чужого голосу. Нав’язування Україні пропонованих «лекал» за зразком, вочевидь, Боснії та Герцеговини, вигідне насамперед, на наш погляд, саме Росії, яка наполягає на федералізації України, за чим простежується не надто приховане прагнення наступного розшматування і підкорення України», — йдеться в заяві секретарів НСЖУ.

Вони звертають увагу на те, що Союз журналістів Росії поділяє офіційну позицію свого уряду щодо оцінки подій в Україні. Про це свідчать участь російських мас-медіа в інформаційних спецопераціях проти України, які виправдовують і підживлюють воєнну російську агресію, найрізноманітніші пропагандистські заходи за участю керівництва СЖР, зокрема, в окупованому Росією Криму, на кшталт Всеросійського молодіжного форуму «Таврида», який проводився спільно із так званим проурядовим Загальноросійським народним фронтом, тощо. «Очевидно, що Союз журналістів Росії та його керівництво – це інструментарій войовничої політики Кремля, яка принесла і несе  страждання та горе українському народові. У такій ситуації фактично загравання із пропутінським СЖР,  до чого вдається й спонукає НСЖУ С. Томіленко,  є неприпустимим і, принаймні, аморальним», — пишуть автори звернення.

Вони засвідчують свою високу повагу і вдячність щодо зусиль міжнародних організацій у питаннях звільнення українських громадян, у тім числі й журналістів, з російського полону, захисту прав наших співвітчизників на  тимчасово окупованих територіях. А також додають, що в українських журналістів є багато ідей та реальних конструктивних пропозицій щодо налагодження рівноправного і ефективного діалогу  задля справжнього порозуміння та врегулювання кризових ситуацій, що  є загрозами цивілізаційного характеру.

«Тому ми сподіваємося й переконані, що і наші європейські та інші колеги, МФЖ та ЄФЖ, формуючи своє бачення ситуації в Україні та співпраці з НСЖУ, яку представляємо, зважатимуть на нашу думку, на позицію широкої журналістської спільноти України», — зазначають секретарі НСЖУ.

А тому сподіваються, що ця штучно спровокована окремими особами ситуація не матиме негативного впливу на результати співпраці та подальшу інтеграцію організацій українських журналістів у європейський та світовий медіа-простір.

23 листопада

Інші дати
23 листопада відзначають:
  • День без покупок.
  • Чорна п’ятниця.
Розгорнути
Олександр Івченко
1903 – авіаконструктор, керівник розробки поршневих, пізніше турбореактивних двигунів для багатьох типів літаків, в т. ч. і літаків Як-40 і Ан-24. 1959 р. створив і очолив самостійне дослідне підприємство – Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес», з 1963 – його генеральний конструктор.
Розгорнути
Народився Микола Бунге
(1823, м.Київ – 1902) – вчений-економіст, державний діяч. Голова Кабінету Міністрів Російської імперії з 1887 до 1895 рр. За його керування бюджет вперше дістає статус документу обов'язкового до виконання всіма відомствами. У 1887 році добився скасування подушної податі з селян, за його ініціативою введено правила, що регламентували умови праці фабричних працівників. Підтримка М.Бунге розвитку індустрії України, іноземні інвестиції подвоїли видобуток вугілля в Донбасі та активно розвивали залізорудну промисловість Криворіжжя.
Розгорнути
Народився Микола Носов
(1908, м.Київ – 1976) – радянський письменник, автор знаменитої трилогії «Незнайко».
Розгорнути