Наприкінці минулого року сталася чудова подія. У видавничому домі «Букрек» (Чернівці) вийшла друком книга, яку варто читати, перечитувати, героїв і героїнь якої любиш раз і назавжди.
Її назва – «Янголи небесної чоти».
Авторка — Галина Дацюк, журналістка, громадська діячка, достеменна знавчиня українських історії, культури, я би сказала, також питомої української душі. Теплий голос пані Галини на радіо Культура, її щирі розмови у прямому ефірі з людьми, які своїми життями творили і творять Україну – це окрема, особлива сторінка нашого життя, без якої ми, вдячні слухачки та слухачі, себе вже не уявляємо.
Галина Дацюк зібрала під одним дашком інтерв’ю з людьми, яких називаємо моральними авторитетами нації. Письменник, філософ, правозахисник Євген Сверстюк; дисиденти-шістдесятники Микола Горбаль та Василь Овісєнко; письменник Анатолій Дімаров; скрипалька Соломія Сорока; художниці Марина Соченко, Леся Денисенко та Катерина Ткаченко, яка «витворила світ янголів»; режисер-документаліст Олександр Рябокрис…
Кожна розмова – маленький шедевр, у якому, завдяки професійності та відвертості спілкування, постають багатогранні, а водночас – потужні й цілісні – українські характери.
«…суть нашого життя в тому, щоб формувати особу, яка не приймає певної системи, яка чинить опір за законами гідності і правди. І ця особа впливає відповідно на вашу дитину, на ваших друзів. Не треба думати, що я нічого не значу. Значите! Для тих людей, які дивляться на вас, ви дуже багато значите!Люди дивляться, як можна і як треба – все життя дивляться, всі віки дивляться! Все будується на прикладі, на наслідуванні», — ці слова Євгена Сверстюка сповнені такої глибокої впевненості, такої сили, що ці сила і впевненість просто вливаються у душу і додають снаги йти за своїм призначенням, не збиваючись на манівці.
Співрозмовниці пані Галини – Ніна Михайлівна, мама Валерія Марченка, і донька Президента УГВР Кирила Осьмака — Наталя, і Раїса Руденко – дружина правозахисника Миколи Руденка – несуть нам безцінні свідчення. Наші герої постають на відстані руки і серця, й такими – теплими, рідними — запам’ятовуються.
«Подвигу мого особливого не було, — розмірковує Ніна Марченко. – Було і залишається почуття великої любові, яке підігрівав сам Валерій. Це він мене виховував, щоб я була його супутницею, помічницею…».
А це вже говорить народознавиця Оксана Гордієць: «Все настільки уладнано і все настільки викладено в систему в нашій культурі, у світове дерево, яке постає з Дунаю, на яке вилітають птахи, що пірнають у воду і дістають звідти насіння. Троє насінин: перше — чорна землиця хлібу згодиться, друге – зелена трава для худобоньки, третє — яра пшениця для коровайця. Це вже космос, де можна жити, де є місце і людині, й худобі, і тварині, і де є продовження, тому що короваєць – це весільний хліб…» Скільки сонця, любові й радості у цих словах!
Гадаю, саме такими, світлими, щирими, відкритими для добра є гості передач Галини Дацюк не лише за своєю природою, а й під впливом світла й тепла, що їх випромінює авторка, що ними огортає вона інших. «Я вас люблю!» — часто говорить пані Галина своїм героям і героїням. І це справді так. Адже тільки особистість, залюблена у кожнісіньку мить життя, у світ, в Україну, в людей і окрему – знову-таки кожнісіньку – людину може творити і творить диво Спілкування, якого нині так нам бракує.
«Людей, зібраних у Чоту, об’єднує українська земля й українське небо – колообіг справжньої краси, яку вони невтомно творять як безсмертя! Але що краса без сили духу? Тож сила духу єднає цих людей!, — говорить Галина Дацюк у передмові до своєї книги. – Усі небесні янголи були колись людьми, але не кожна людина людина може стати янголом. У книжці – про тих,хто має найвищі духовні чесноти – віру, надію, любов. Про тих, хто стали янголами нашої землі».
Я знаю, що, взявши до рук цю дивовижну книгу, ви, шановне читацтво, вже не зможете відірватися, аж до останньої крапочки. І я радію за вас, адже для вас настає щастя спілкування з дивовижною людиною — Галиною Дацюк — та її співрозмовниками й співрозмовницями.
Олена Бондаренко, літераторка, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
