Чергові «буршинові розбірки» у Житомирській та Волинській областях вкотре привернули увагу до проблеми з нелегальним видобутком бурштину в Україні.
Нагадаю історію питання.
Після того, як засоби масової інформації та громадськість звернули увагу на те, що на території згаданих областей розгорнула свою діяльність своєрідна «бурштинова мафія», яка «кришується» місцевою владою та правоохоронцями і яка нелегально, наносячи шкоду довкіллю, вимиває бурштин та незаконно продає його у Польщу, постало питання, як навести порядок у цій сфері. Тоді і прозвучала потреба в легалізації, впорядкуванні та визначенні цивілізованих правил у справі з видобутком та реалізацією бурштину.
Необхідність такого законодавчого врегулювання висловлювалася і Президентом України, і Урядом, і Верховною Радою.
Виходячи з цього, парламентський Комітет з питань екологічної політки та природокористування, який я на той час очолював, почав активно працювати над цим питанням. Десятки комітетських засідань у Києві та виїзні засідання на Рівненщині та Житомирщині, робота експертів та робочих груп призвела до того, що наш Комітет розглянув майже чотири сотні поправок, поданих до законопроекту про видобуток бурштину, і 8 жовтня 2015 року Комітет одноголосно підтримав проект Закону про видобування та реалізацію бурштину (реєстр. №1351-1) до другого читання.
Водночас виникла парадоксальна історія, коли з листопада 2015 року цей законопроект не виноситься на голосування у Верховній Раді. Тобто, 14 місяців Голова ВР В. Гройсман, а нині – А. Парубій, виконуючи вказівки впливових людей в Кабінеті Міністрів та Адміністрації Президента, створюють ситуацію з утримання процвітання «бурштинової мафії» вже з новими неформальними її очільниками.
Проблема полягає в тому, що законопроект, який ми підготували, передбачає чітке визначення видів та строків користування бурштиноносними надрами, осіб, що можуть бути користувачами таких надр, порядок укладання договорів про видобування бурштину тощо. У проекті також встановлюється статус спеціалізованих комунальних підприємств та старательських артілей в бурштиновій галузі, порядок надання спеціальних дозволів на користування бурштиноносними надрами, плати за їх користування тощо. Окрім того, визначається порядок утворення та діяльності бурштинової біржі, особливості проведення біржових операцій… Тобто, цей законопроект передбачає чіткий контроль цього питання місцевим самоврядуванням, конкуренцію та обов'язковість продажу бурштину за кордон лише через біржу.
Натомість влада вкрай незацікавлена у визначенні цивілізованих правил гри на цьому рику, їй вигідна монополія, що діє на сьогодні, контроль над кількома компаніями, які очолюють «правильні» люди.
Ідея влади утримати таку монополію підтверджена і нинішніми урядовцями та зокрема Міністерством екології, які ухвалили Постанову про реалізацію пілотного проекту рекультивації земель лісогосподарського призначення, порушених внаслідок незаконного видобування бурштину на Волині, Рівненщині та Житомирщині. Нагадаю, суть цього «пілотного проекту» зводиться до того, що лише влада може визначати ті підприємства, які мають право на рекультивацію земель включно з видобутком бурштину, і лише вона зможе забезпечити вилучення 100% виявленого бурштину під час цієї рекультивації.
Отож, не погоджуюсь с тими, хто говорить про існування «бурштинової мафії» у своєрідній формі Житомирської чи Рівненської бурштинових республік.
Насправді в Україні діє Київська бурштинова республіка! Бо саме київські високопосадовці та їхній «братній бізнес» зацікавлені у збереженні нелегального видобутку бурштину. Саме тому законодавче впорядкування цього питання їм непотрібне, а тому і наш законопроект про бурштин вже 14 місяців, як «загубився» у Верховній Раді.
Сподіваюсь, він ближчим часом таки «знайдеться» та бодай буде розглянутий сесійній залі.
Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»
