«Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя».

Так починаєьться  Декалог українського націоналіста — десять заповідей, які стали світоглядною основою й морально-етичним дороговказом для багатьох українських патріотів.

Автор Декалогу – Степан Ленкавський, публіцист, ідеолог ОУН, активний учасник визвольної боротьби 1940-50-х років.

Народився  С.Ленкавський  у селі Угорники, в родині священика Української греко-католицької церкви. Навчався на філософському факультеті Львівського університету. З юності – провідний учасник та ідеолог Союзу української національної молоді (СУНМ), співробітник його друкованих видань.

Поділяючи погляди Д.Донцова та М.Міхновського, сформулював власне бачення українського націоналізму як ідеології.

Учасник I Конгресу Проводу Українських Націоналістів у Відні (28 січня — 3 лютого 1929 р.), один із 28 співзасновників ОУН.

Від 1929 р. — ідеологічний референт Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. Того ж року написав «Декалог українського націоналіста».

Декалог українського націоналіста

Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї.

Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.

Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.

Пімсти смерть Великих Лицарів.

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.

Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.

2 листопада 1931 р. Степан Ленкавський був  заарештований і засуджений до 4-х років ув'язнення. Звільнився 1935 р., став до співпраці з націоналістичними виданнями «Український голос», «Розбудова нації», «Сурма».

Автор «Маніфесту Організації українських націоналістів» (грудень 1940 р.). Входив до групи, яка домагалася демократизації програми ОУН.

У вересні 1939 р., перед радянською окупацією Західної України, виїхав до Кракова. Від квітня 1941 р. – заступник голови Проводу ОУН. Співавтор документів 2-го Великого збору ОУН(б) — квітень 1941р., та ідеологічної частини інструкції «Боротьба й діяльність ОУН під час війни» — травень 1941р.  

Степанові Ленкавському належить гасло: «Свобода народам! Свобода людині!», що стало чільним у програмі ОУН(б). Він також є одним з ініціаторів і співавторів тексту Акта Тридцятого червня 1941 р., яким проголошено відновлення Української держави.

29 липня 1941 р. за спробу взяти під контроль ОУН(б) військову друкарню у Львові був схоплений гестапо та ув’язнений до концтабору Освенцім (Аушвіц).

19 грудня 1944 р. звільнений разом зі  Степаном Бандерою та іншими керівниками ОУН. Мешкав у Кракові, згодом – у Мюнхені. У 1959-68 рр. очолював Провід Закордонних частин ОУН.

Автор низки лекцій з історії та ідеології українського націоналізму, які  читав для членів ОУН.

Редагував провідне видання ОУН «Шлях перемоги».

В останні роки життя поглиблено займався філософією — китайською, індійською; вивчав спадщину Г.Сковороди, Канта, Шопенгауера.

Помер Степан Ленкавський 30 жовтня 1977 р. в Мюнхені. Похований в українській частині цвинтаря Вальдфрідгоф.

Підготувала Олена Бондаренко