Якщо ви досі впевнені, що рух хіпі з’явився у Сан-Франциско в 60-х – ви погано знаєте українську літературу. Насправді перший невизнаний хіпі за духом народився на початку ХХ століття на Лемківщині і звали його Богдан-Ігор Антонич, пише сайт 1576.com.ua.
Вірші Антонича– це обожнення спокою, миру і природи у всіх її виявах. І ні слова про політику, гноблення і повстання. Творчість Антонича була заборонена до середини 60-их. Бо була дивною і незрозумілою.
«Не можу перетравити поезій Антонича», – обурювався у листі один із читачів львівського часопису «Назустріч» 1935-го року – Скажіть, будь ласка, що це значить: «Антонич був хрущем і жив колись на вишнях»? Або: «росте Антонич і росте трава»?
Коли Богдан-Ігор Антонич зайшов до редакції, на нього гнівно накинулися з тирадами:
— Або ви будете писати вірші по-людськи, як Бог приказав, або давайте до кожного вірша коментар.
За погане знання літературної мови, одногрупники кликали його «зачуханим лемком». Невисокий, худорлявий, трохи незграбний, волосся зачесане догори, завжди поголений, в овальних окулярах. Одягався у чорний костюм, завжди мав при собі великий портфель.
Хоча зовні Антонич не був схожим на бунтаря чи навіть на поета, та справжні бунтарі й реформатори завжди далекі від їхнього стереотипу.
Він помер напередодні дня Івана Купала, напередодні власного весілля. Йому було 27.
Після перенесеного апендициту та наступного запалення легень перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало...
В 1964 році Ігор Калинець з дружиною Іриною вирішили відшукати могилу поета і зробити там монумент. Коли їм це нарешті вдалося, то на могилі поставили два хрести з написами – на одному написав «Богдан-Ігор Антонич», на другому — «Марта Антонич». Такої особи не існувало, але за доброю провінційною традицією, саме так резервували місце для майбутнього пам’ятника.
Так чи інак, зараз маститі літературознавці визнають, що за Антонич зумів справити величезний вплив на українську літературу. Нетипова філософська лірика, релігійні, космічні мотиви, відгомін лемківського фольклору і язичницької символіки – він був українським Волтом Вітменом і Омаром Хайямом в одному флаконі. Сьогодні вірші Богдана-Ігоря Антонича перекладені багатьма мовами світу.
Деякий час навіть існував Антонич-фест, де мистецькі неформали могли знайти однодумців і показати хто на що гаразд. Тому не дивно, що на вулиці вільно можна зустріти звичайного українського хіпстера з томиком Антонича під пахвою.
