Американські вчені порахували, що загальні обсяги пластику, коли-небудь виготовленого людством, складають 8,3 мільярда тонн. Причому, ця вражаюча маса була виготовлена впродовж всього 65 років, пише ВВС. Україна.
8,3 млрд тонн — це, до прикладу, 25 тисяч нью-йоркських хмарочосів «Емпайр-Стейт-Білдінг» або мільярд слонів.
Велика проблема тут полягає у тому, що більша частина пластикової продукції використовується упродовж короткого періоду часу перед тим, як опинитися на смітнику — як, наприклад, пластикові пакети чи упаковки.
Більш як 70% загальної продукції пластику зараз перебуває у сміттєвих стоках, які здебільшого прямують на сміттєзвалища — хоч велика їх частина все ще забруднює довколишнє середовище, включно з океанами.
"Ми швидко прямуємо до того, щоб стати «Планетою пластику», і якщо ми не хочемо жити в такому світі, тоді там треба змінити своє ставлення до того, як ми використовуємо деякі матеріали, зокрема пластик", — заявив у коментарі BBC News індустріальний еколог із університету Каліфорнії д-р Роланд Ґеєр.
Його із колегами нове дослідження з'явилося у науковому журналі Science Advances. Його назвали одним із перших справді глобальних оцінок того, скільки пластику виробило людство, як цей матеріал у різних формах використовується і чим це все може закінчитися.
Ось кілька ключових цифр:
- Упродовж історії людство виготовило 8,3 мільярда тонн пластику;
- Половина цих обсягів виготовлена упродовж останніх 13 років;
- Близько 30% цих обсягів досі перебувають у використанні;
- Із того пластику, який опинився на смітнику, менш як 9% були перероблені;
- 12% були спалені, ще 79% знаходяться на сміттєзвалищах;
- Найкоротше використовується пакувальний пластик — в середньому менш як рік;
- Найдовше пластикова продукція використовується у будівництві і машинному устаткуванні;
- Нинішні тенденції прогнозують, що до 2050 року людство виготовить 12 млрд пластику;
- У 2014 році у Європі перероблялося 30% пластику, у Китаї — 25%, у США — 9%.
Без усіляких сумнівів, пластик — диво-матеріал. Його можливості адаптації і довговічність вплинули на те, що його виробництво за останні роки прискорилося до рівнів, що перевищують виробництво сталі, цементу чи цегли.
Від початку масового виробництва у 1950-х роках полімери оточують нас усюди — вони вбудовані буквально у все, від обгорток їжі до одягу, від частин літаків до вогнезахисної продукції.
Але саме дивовижні якості пластику призвели до проблеми, яка нині набуває обертів.
Жоден із використовуваних у широкому обігу видів пластику не розкладається. Єдиний спосіб перманентно позбутися його — це нагріти до руйнівних температур, тобто або піддати процесу, відомому як піроліз, або ж просто спалити, хоч другий варіант несе за собою шкідливі викиди і негативні наслідки для здоров'я.
Тим часом пластикове сміття росте довкола нас горами. За словами д-р Ґеєра і колег, у світі стільки пластикового брухту, що достатньо, аби заповнити ним ущент таку країну, як Аргентина. Тож їхня команда сподівається, що дослідження дасть новий поштовх дискусії про боротьбу із пластиком.
"Наша мантра така, що ви не можете впоратися із тим, чого не виміряли, — пояснює д-р Ґеєр. - Тож наша ідея полягала у тому, щоб оприлюднити цифри і не говорити світові, що світ має робити, а натомість розпочати справжню, концентровану дискусію".
Обсяги переробки пластику зростають, і новітня хімія пропонує деякі біодеструктивні альтернативи, але виробництво нового пластику таке дешеве, що їм важко впоратися зі свіжовиготовленою пластиковою продукцією.
У 2015 році та ж команда — у складі також Дженни Джамбек із університету Джорджії і Кари Лавендер Лоу із Морської освітньої асоціації — оприлюднила звіт, який порахував загальні обсяги пластику, які щороку потрапляють у світовий океан: 8 мільйонів тонн.
Конкретно ця цифра у останні роки, ймовірно, викликала найбільше занепокоєння, оскільки була чітким доказом, що частина цього викинутого людьми матеріалу потрапляє у харчовий ланцюжок, адже риба й інші морські жителі харчуються мікрочастинками пластику.
Д-р Ерік ван Себіль із університету Утрехта в Нідерландах — океанолог, який досліджує, як пластик потрапляє у моря і океани. Коментуючи нову доповідь колег, він сказав: «Ми стикаємося із цунамі із пластикового сміття, і ми маємо щось із цим зробити».
"Світова сміттєва індустрія має об'єднати свої зусилля і переконатися, що постійно зростаючі гори пластикового сміття не потрапляють у довкілля", — зазначив він.
"Ми маємо радикально змінити те, як ми поводимося із пластиковим сміттям. Із нинішніми трендами аж у 2060 році ми досягнемо того, що більше пластику буде перероблятися, ніж стікати у сміттєзвалища і губитися у довкіллі. Це, вочевидь, надто повільно; ми не можемо так довго чекати", — пояснив він у коментарі BBC News.
Його колега із університету Плімута у Британії Річард Томпсон каже: «Якщо пластикова продукція вироблятиметься із врахуванням можливості її переробки, її можна буде переробляти багато разів. Дехто може припустити, що пляшку можна переробити 20 разів. А це вже значне зменшення обсягів сміття. Наразі нас обмежує поганий дизайн».
Д-р Ґеєр пояснив це на прикладі: «Святий Грааль переробки — це залишити матеріал у використанні, за можливості, назавжди. Але виходить так, що у нашому дослідженні лише 90% матеріалу, який доходить до переробки — які ми, здається, порахували як 600 мільйонів тонн — переробляються лише один раз».
