chrome firefox opera safari iexplorer

12 липня – Міжнародний день фотографа

12 липня 2020 о 08:53
LIGA.net

Це день святої Вероніки, яку фотографи обрали своєю покровителькою.

Коли Ісуса Христа вели на Голгофу, щоб стратити, Вероніка подала йому шматок тканини – витерти закривавлене обличчя. На тканині залишився відбиток обличчя Ісуса. Набагато пізніше, коли була винайдена фотографія, папа Римський оголосив цей день святом фотографів.

Цього дня народився президент компанії  «Кодак» Д.Істмен, який зробив мистецтво фотографії  доступним і зрозумілим кожній людині. 

Нині, коли у більшості людей є сучасні мобільні телефони, всі вони можуть тією чи іншою мірою вважати себе фотографами. Різноманітні знімки та селфі остаточно заполонили соцмережі. Їхні автори часом втрачають усвідомлення доречності чи елементарної вихованості, «викладаючи» все, що заманеться: від  інтиму до небіжчиків. У гонитві за екстремальними світлинами чимало люду безглуздо втратило (і втрачає) життя…  

Однак нині – не про це. Професійна фотографія – велике мистецтво, здатне зачаровувати, викликати високі почуття і потужні емоції. Професіонали й закохані у фотографію аматори  скажуть, що це нелегка, а часом і небезпечна – праця. І, звичайно, щоб створити фотошедевр, треба мати неабиякі здібності. Не випадково ж бо існує поняття – «фотохудожник».

12 липня професійні фотографи проводять виставки своїх робіт, отримують престижні нагороди.

Згадаймо нині перших українських фотомитців.

Львівський майстер світлини  Ярослав Савка (1907-72р.р.) — не лише автор унікальних фотомистецьких робіт, а й великий пропагандист українського Знімка, організатор першого українського фотографічного часопису «Світло й Тінь» (1933р.), організатор та учасник виставок фотомитців у Галичині.  

1948 р. Я.Савка був засуджений до років ув'язнення й етапований до Мордовії. На волю вийшов після смерті Сталіна.

Ярославу  Савці належить велика кількість художньо довершених робіт у різних жанрах. Крім того він першим став робити панорамні світлини Львова. 

У 2007 р. в приміщенні Національного музею у Львові відбулася виставка до 100-річчя Я.Савки . 

У тому ж таки Львові є вулиця імені Юліана-Юрія Дороша (1909—1982р.р.) відомого фотомитця, етнографа, першого в Галичині кінематографіста. До думки Дороша прислухався Олександр Довженко. До речі, 1939р. О.Довженко, Ю.Дорош В.Софронів-Левицький (сценарист і режисер) подорожуючи  Карпатами, у с.Жаб’є  зняли автентичне гуцульське весілля. 

1956р., на пропозицію відомого історика І.Крип’якевича, при Інститутів суспільних наук Ю.Дорош організував фотолабораторію, де друкувалися ілюстрації до альбомів, путівників, серед них – популярні «Історичні проходи по Львову».  

Нині в Україні є чимало цікавих, талановитих фотографів. Серед них – Олена Божко, фотохудожниця-портретистка, авторка низки відомих проектів. Серед них – «12 музик», календар з портретами С.Вакарчука, А.Кузьменка (Кузьми Скрябіна), О.Скрипки, В.Харчишина  та інших знаних виконавців. До речі, кошти від продажу календарів були передані для допомоги нашим воїнам у Донбас.

Олена Бондаренко,

Громадський рух «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути