chrome firefox opera safari iexplorer

22 березня – Міжнародний день таксиста

22 березня 2020 о 14:28

Саме цього дня 1907р. на лондонських вулицях уперше з’явилися автомобілі, обладнані лічильниками.

Прилади дістали назву «таксиметри» — від французького
«такс» — оплата і грецького «метрон» — вимір, вимірювання.

Відтоді й почали такі автівки називати таксі, а їхніх
водіїв – таксистами.

Перші лондонські таксі були зеленого і червоного
кольорів. Та за якийся час  Джон Герц, засновник
і власник американської перевізницької компанії Герц Корпорейшн (Hertz Corporation), став скуповувати старі авто,
ремонтувати їх і перетворювати на таксі, фарбуючи у жовтий колір. Такі таксі
були помітні здалеку, і невдовзі досвід Герца перейняли інші подібні компанії.
Тож невдовзі у всьому світі кольором таксі став жовтий. 

Ще один символ таксівки – «шашечки» — з’явився на авто  однієї таксомоторної компанії в Чикаго, котра,
своєю чергою, їх запозичила у гонщиків: на автозмаганнях завжди подавали
сигнали з допомогою прапора в чорно-білу клітинку.  Хід був вдалим: пасажири асоціювали «шашечки»
зі швидкістю пересування.

 У Києві таксі
вперше з’явилося 1913р. Крім заморських «шашечок», київські таксисти засвоїли й
місцеві особливості – «чайові». Їхні попередники-візники за додаткові послуги
(парасольку, габаритний багаж) отримували з клієнтів певну суму, яка
дорівнювала вартості склянки чаю у трактирі – 5 копійок.  Вартість проїзду була погодинною і не
змінювалася у вихідні чи свята. За «простій» бралася додаткова платня – ті самі
5 копійок. 

На той час дозволити собі пересування таксівкою могли
тільки заможні люди. Адже вартість однієї години становила 1 руб20 коп. – сума
як на тоді чималенька.  

Під час Першої світової війни потреба в таксі відпала.
Знову на київських вулицях вони з’явилися лише у 30-і роки минулого століття. Державне
підприємство «Київський таксопарк» мав 4 атомобілі марки «АМО», що були
розроблені на базі італійського «Фіата» застарілої модифікації. Машинами
кермували 8 водіїв, які працювали позмінно. Потім з’явилися ГАЗи з
таксометрами, розташованими іззовні. 

За відсутності оперативного зв’язку диспетчер лише
приймав замовлення і міг його передати водієві у разі, коли автомобіль приїздив
на базу. Тож гарантій поїздки пасажир не мав жодних. 

Під час Другої світової у Києві їздили «маршрутки» марки
ЗіС – не більше десятка, бо бракувало бензину.

У  1950-і роки вулицями
Києва почали курсувати  «Москвичі» з
«шашечками», на зміну яким прийшли «Побєди» і «Волги». Від 1970-х це вже були
спеціально обладнані ГАЗ-24, на яких, окрім «шашечок», встановлювали зелені
ліхтарики, що вмикалися, коли авто було вільне. Відтоді й до розпаду СРСР
вартість проїзду становила 20 копійок за кілометр плюс 20 – за подачу
транспорту.

Від 1990-х почали діяти приватні таксопарки, а в якості
таксі стали використовуватися автівки різних моделей. 

Нині майже кожен таксист – приватний підприємець. Нерідко
перевезення – не основна робота водія, а певний підробіток.  Хтось працює на орендованій машині, хтось –
на власній.

Українські таксисти не стояли осторонь під час революцій
2004-го та 2013-14 років. Чимало їх було серед «автомайданівців». 

Сьогодні, коли Україну спіткало коронавірусне лихо,
багато хто з таксистів зголошується безкоштовно підвозити медиків чи інших
людей, кому треба бути на роботі.

Підготувала Олена Бондаренко,

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

3 серпня

Інші дати
Олексій Борисяк
1872–український геолог і палеонтолог. Організатор і перший директор Палеонтологічного інституту AH СРСР. Вивчав геологічну будову Донецького басейну і Криму.
Розгорнути
Народився Омелян Огоновський
(1833, с. Григорів, Івано-Франківська область – 1894) - український учений-філолог, громадський діяч. Автор українського переладу «Слово о полку Ігоревім», 6-ти томного видання «Історія літератури руської».
Розгорнути
Народилася Марія Заньковецька (Адасовська)
(1854, с.Заньки, Чернігівська область - 1934) - українська актриса, громадська діячка. Працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М.Кропивницького, М.Старицького, М.Садовського, П.Саксаганського, І.Карпенка-Карого.
«Це актриса з талантом великим, самостійним, оригінальним; натура, вся зіткана з найчутливіших нервів… Я прямо кажу, другої такої актриси я ніколи не бачив. Я порівняв би її з Сарою Бернар…». (Олексій Суворін про Марію Заньковецьку).
Розгорнути