Композитор світового рівня. «Візитна картка» епохи переходу від бароко до класицизму. Один з трьох ( разом з Дмитром Бортнянським та Артемієм Веделем) найталановитіших представників української музики XVIII століття. Максим Березовський пішов від нас у неповні 32 роки – класик у Західній Європі, не визнаний мачухою-імперією…
Сучасні мистецтвознавці стверджують, що в українській культурі постать Березовського за своєю масштабністю співмірна з унікумом Моцарта.
А водночас – ми, українці, дуже мало знаємо про цього феноменального композитора. Та й те, що відомо, оповите романтичним серпанком, навіяним, зокрема, у позаминулому столітті письменником Н.Кукольником із його повістю «Максим Созонтович Березовський». Саме на цей напівхудожній твір спиралися переважно біографи композитора, розповідаючи про трагічну долю генія.
Вважається, що Максим Березовський народився 27 жовтня 1745р. у Глухові, в козацькій родині. У широко на той час відомій Глухівській музичній школі, яку заснував гетьман Данило Апостол і яка готувала виконавців для Петербурзької придворної співочої капели, отримав музичну освіту.
Юнаком М.Березовський, здається, навчався у Київській духовній семінарії. Нічого іншого про ранні роки життя майбутнього композитора не відомо.
Подальша доля Максима Березовського пов’язана з уже згаданою Придворною капелою. Вчителем і другом М.Березовського став Марко Полторацький, диригент капели, відомий співак і колишній козак Сосницької сотні Чернігівського полку. Товаришував молодий композитор і зі співаком, «камер-гуслярем» та одним з перших збирачів українських народних пісень Василем Трутовським.
А ще учасником капели був тоді Олексій Розумовський — майбутній фаворит імператриці Єлизавети, з яким вона взяла шлюб. Так от, переповідають, ніби Березовський опинився в Петербурзі завдяки Олексієвому братові, Кирилу Розумовському, відомому меломанові й меценату, який усіма способами підтримував земляків. Отже, від 50-х років XVIII ст. ім’я Максима Березовського присутнє у списку «музикантів його високості Петра Федоровича».
Племінник Єлизавети і майбутній цар Петро ІІІ отримав якось у подарунок від своєї тітки маєток Оранієнбаум, де побудував «Оперний дім». Сюди для участі в оперних виставах приїздили відомі виконавці з Італії, й тут в операх Ф.Арайя «Олександр в Індії» та В.Манфредіні «Впізнана Семіраміда» вперше блискуче заявив про себе 14-річний тенор Максим Березовський.
1762р. померла Єлизавета – велика прихильниця музики; був убитий Петро ІІІ; до влади дісталася Катерина ІІ, котра відверто ненавиділа музику і принагідно піднімала це мистецтво на кпини.
М.Березовський на той час — придворний капельмейстер, автор відомого хорового концерту «Не отвержи мене во время старости»; його талант відзначив академік Якоб фон Штелін у своїй книзі «Вісті про музику в Росії», написавши, що він (в перекладі українською): «… володіє великим обдаруванням, смаком і мистецтвом у композиціях церковних творів вишуканого стилю».
Втім композитор розуміє, що його ситуація вельми непевна, і вирішує завоювати визнання у Західній Європі.
1765р. Максим Березовський вирушає до Італії. Зокрема – до Болоньї, де діяла популярна Філармонічна академія, що невдовзі стала одним з найпотужніших центрів музичної освіти в Європі. Стати членом Болонської академії, тим паче – отримати тут звання академіка композиції — означало не лише мати право на посаду капельмейстера без жодних іспитів, а й домогтися визнання в усій Європі.
Справжнім символом академії був Джованні Мартіні, чернець-францисканець, викладач історії та теорії музики. Його учнями були майже всі члени академії, серед них – і В.А.Моцарт, який став членом Болонської академії у 14 років і з яким М.Березовський навчався в один і той самий час.
Максим Березовський, завершивши навчання під керівництвом Д.Мартіні, був прийнятий у члени Академії 15 травня 1771р. Екзаменаційні роботи Березовського – єдині вцілілі ноти, написані ним власноруч — зберігаються в академічному архіві.
Склавши іспити, М.Березовський вирушає у подорож Італією. У Пізі створює сонату для скрипки і чембало, у Ліворно - єдину відому нині оперу «Демофонт».
Гроші за музику, що замовляв композиторові граф О.Орлов, брат фаворита Катерини ІІ Г.Орлова, були єдиним і, на жаль, непевним засобом до існування.
Сподіваючись дістати посаду, відповідну його талантові та професійності, 1775р. М.Березовський повернувся до Санкт-Петербурга. Його зустріли з цілковитою байдужістю. Нібито зарахували до Придворної співочої капели — «без визначеного заняття» — співати в капелі, час від часу диригувати…
2 квітня 1777р. Максим Березовський, найталановитіший український композитор ХVIII століття, у цілковитій самотності й злиднях пішов із життя. Одна з версій — наклав на себе руки. Його трагічна дочасна смерть жодним чином не знайшла відгуку в музичному середовищі.
Твори М.Березовського, зокрема — його Літургія, духовні концерти, композиції на тексти псалмів (церковнослов’янською, англійською, німецькою мовами) принесли йому світову славу.
Не так давно була знайдена партитура його Одинадцятої симфонії. Є докази існування Тринадцятої. Велика частина творів, вочевидь, загубилася. Дещиця з доробку перебуває у бібліотеках різних країн. Не збереглося і жодного зображення «українського Моцарта»…
Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»