uk.wikipedia.org
Маркові Вовчку, виявляється, її літературний псевдонім, м’яко кажучи, не подобався. Вигадав його, здається, Пантелеймон Куліш, сполучивши прізвище Маркович (першого Маріїного чоловіка) та її дещо похмуру, «вовкувату» манеру спілкування. Хоча були й інші псевдо – «Я.Канонин» та… «Українка» — широко відомою письменниця стала саме як «Марко Вовчок». І вона змирилася. До речі, перший чоловік Марії – український етнограф і фольклорист Опанас Маркович – на час знайомства з нею відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства.
В Єлецькому повіті Орловської губернії, у спадковому маєтку матері Єкатериниське, майбутня письменниця народилася — 22 грудня 1833р.
Марія дуже неохоче згадувала своє дитинство. На це були серйозні причини: люблячий, добрий батько, відставний офіцер Олександр Вілінський, помер, коли дівчинці було 6 років. Мати, російська дворянка Прасковія (в дівоцтві Данилова) вийшла заміж вдруге. Вітчим, алкоголік і картяр, дико знущався з кріпаків і зі своєї родини, за падчеркою не раз ганявся з сокирою. Тож дівчину, коли їй виповнилося 12 років, подалі від лиха віддали до харківського пансіону. А через три роки вітчим програв садибу дружини й залишив сім’ю напризволяще. Марія з братом мешкали у тітки, бо мама не мала як їх утримувати.
За Опанаса Марковича Марія вийшла взимку 1851р. Подружжя мешкало у Києві, Чернігові, Немирові, бідувало і… постійно виїздило на села – збирати зразки народної творчості.
1859р. лікарі виявили у Марії тяжку хворобу, і разом із сином вона виїхала на лікування до Німеччини. Потім були Швейцарія, Італія, Франція. Впродовж 1860-66р.р. мешкала в Парижі. Мізерних гонорарів ледь вистачало, щоб заплатити за кімнатку десь на околиці. Але у Франції був і великий успіх: дитяча повість «Маруся» дістала премію Французької Академії й була рекомендована для шкільних бібліотек.
Повернувшись, письменниця протягом 10 років мешкала в Петербурзі. Однак змушена була виїхати, оскільки після появи повісті «Кармелюк» та оповідання «Два сини» цензура і критики всерйоз за неї взялися.
1891р. Марія всиновила свого першого онука Бориса, який народився до шлюбу своїх батьків. Хлопчик так і залишився жити у мами-бабусі, й сучасники вважали його молодшим сином Вілінської.
Коли другий чоловік письменниці, значно молодший за неї офіцер Михайло Лобач-Жученко, отримав скерування служити на Кавказ, Марія поїхала з ним. Перед тим у неї діагностували пухлину мозку.
Марія Вілінська, відома всім нам, її вірним читачам, як Марко Вовчок, померла 10 серпня 1907р. у Нальчику.
…Вона була дивовижною красунею. За нею міцно закріпилася репутація Femme Fatale – фатальної жінки: обидва її чоловіки померли в неї на руках, а один із залицяльників вкоротив собі віку. За нею упадали, її кохали над життя і навіть… проклинали. Сучасники стверджували, що чарам жіночної, загадкової, до того ж талановитої письменниці не зміг опиратися сам Тарас Шевченко.
Марія познайомилася з Тарасом Шевченком у Санкт-Петербурзі, куди переїхала з чоловіком 1859р. За два роки перед зустріччю з Шевченком вийшли друком «Народні оповідання» Марка Вовчка, що дістали високу оцінку критиків і безліч захоплених читацьких відгуків. На той час вона була єдиною письменницею в українській літературі, де панували самі лише чоловіки. І вона так правдиво, щиро і співчутливо зобразила життя українських селян – кріпаків, наймитів — що змушувала гірко плакати над сторінками своєї книги не одного читача. Тарас Григорович зізнавався друзям, що й сам не стримував сліз: він як ніхто інший знав, яка вона, кріпацька доля…
За якийся час Марко Вовчок отримала Шевченкового «Кобзаря» з автографом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович». Серед віршів – і цей:
Маркові Вовчку
Недавно я поза Уралом
Блукав і Господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
І виблагав. Господь прослав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестових
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило морлодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу,
І думу вольную на волю
Із домовини воззову.
І думу вольную… О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
___________
Марія Вілінська вільно володіла десятьма мовами. Вдома мовою спілкування була французька. З чоловіком – О.Марковичем – говорила винятково українською. Багато писала і перекладала російською. Але всі найкращі, найталановитіші, найвідоміші твори Марко Вовчок написала українською.
Підготувала Олена Бондаренко
