4 липня 1863 року народився самобутній український художник Юліан Панькевич

art.lviv-online.com

З ім’ям Ю.Панькевича пов’язують становлення українського образотворчого мистецтва
кінця XIX — першої половини XX ст. Серед його учнів – чимало знаних митців,
найперше — відомий цілому світові
Михайло Бойчук.

Збереглися пейзажні роботи Ю.Панькевича
– аккварелі та олійні, жанрові картини з життя українського села, портрети,
ілюстрації книг.

Крім того, у галицькій пресі друкувалися поезії, оповідання, байки Панькевича,
мистецтвознавчі статті, переклади.

Був Ю.Панькевич і великим популяризатором народних пісні
та музики.

Юліан
Панькевич народився у с.Устя-Зелене на Тернопіллі, в родині церковного маляра Якова
Панькевича. Дитинство майбутнього художника минуло в с.Васючин та містечку Єзупіль, куди батько переїздив, щоб
розписувати церкви.

В дитинстві хлопчик був мрійливим і вразливим, всім
довкола пильно цікавився. Часто хворів, тож відчував на собі постійні турботу
та опіку цілої родини.

Батько часто
розповідав синові народні казки, привертав його увагу до краси
української природи. Приділяла увагу вихованню братика і старша сестра Марія,
дружина художника Василя Іванського.
Малювати Юліан почав у ранньому дитинстві – крейдою, вуглиною. Пильно вдивлявся,
як працює у своїй майстерні батько.

Згодом родина
переїхала до містечка Рогатина, де
Юліана віддали до народної школи, а по закінченні – до Бережанської гімназії.
Невдовзі Панькевич став одним з кращих учнів. Особливо захоплювався історією,
грецькою мовою та античною літературою. Тут-таки, у гімназії, виявилися неабиякі Юліанові здібності до професійного
малювання.

Закінчивши гімназію, Панькевич навчався у школах мистецтв Кракова та
Відня. Краківською школою красних мистецтв на той час керував Я.Матейко –
видатний художник історичного жанру,
який доклав значних зхусиль до розвитку школи та виховав цілу плеяду
талановитих митців.

1898 р. Ю.Панькевич
став співзасновником та
секретарем львівського «Товариства для розвою руської штуки».

1903р. художник
оформив антологію української лірики «Акорди», чиїм упорядником
і редактором був І.Франко, який високо поцінував талант Панькевича-графіка.

1918 р.
ілюстрував книгу казок В. Гнатюка «Баронський син в Америці» та на його ж
замовлення – збірку «Народні
легенди». Відомі також ілюстрації «Слова о полку Ігоревім», повісті Г.
Хоткевича «Камінна душа», творів С. Руданського, Я. Щоголіва та інші роботи.

1904 р.
Юліан Панькевич створив портрет Івана Франка – єдиний портрет видатного
поета, написаний з натури. Того ж року
написав один з найкращих своїх творів – портрет Тараса Шевченка. Ще одна відома
робота художника – портрет М.Костомапрова, створений на основі фотознімка. Сам же митець однією з кращих своїх робіт вважав портрет сестри свого шкільного
товариша Душкевича.

Як і багато сучасників, художник, аби заробити на
прожиття, займався церковним малярством. Слід сказати, і в цій царині виявився його
самобутній талант. Так, 1888 р. Ю.Панькевич, на замовлення графині Дідушицької,
взявся за оздоблення церкви в селі Яблунові. Треба було виготовити різьблений іконостас і два бічні вівтарі та намалювати до них всі
образи. Вперше у декорації іконостаса та вівтарів замість традиційних
орнаментальних мотивів художник застосував елементи українського народного
орнаменту.

Восени 1933
р. Юліан Панькевич переїхав зі Львова до Харкова. До літа
1935 р. працював у музеї Г.Сковороди. Мешкав у
столярній майстерні. За спогадами сучасників, був людиною вольовою, сильною і водночас
— скромною. Не любив говорити про себе, свою роботу
чи особисте життя. Всім єством прагнув нових знань.

Дуже тішився, коли дирекція музею доручила йому створити пейзажі Прикарпаття для музейної експозиції.
Написав близько десятка полотен: «У Карпатах», «Гірська
річка», «Полонина», «Дорога в гори» та інші.

Створив Ю. Панькевич у Харкові й кілька жіночих портретів.

На жаль, і картини, й портрети під час Другої світової
війни зникли без сліду.

Харків був останньою
зупинкою на тернистому життєвому шляху Юліана
Панькевича. Коли повернулося творче
натхнення, з’явилася
цікава робота — зненацька відновилася
давня нервова хвороба.

Одного літнього дня 1933 р. (за іншою версією — 1934-го) митець загинув за нез’ясованих
обставин.

Творчість Юілана Панькевича була складною і своєрідною, неповторною й талановитою – як саме життя.