md-eksperiment.org

 Постать Михайла
Драй-Хмари на українському культурному обширі — унікальна. Він належав до
особистостей надзвичайно, феєрично обдарованих і міг дуже багато зробити у
будь-якій своїй іпостасі. А водночас – до тих, кого радянська влада
небезпідставно вважала своїми ворогами і винищувала як очевидну загрозу для
свого існування. Тож за радянських часів ім’я Драй-Хмари та його творчість замовчувались. На
жаль, і за часів незалежності на офіційному рівні про ньоого майже не згадують.

Пам’ять про видатного поета відроджує і плекає науковець,
політик і громадський діяч, засновник Фонду «Рідна країна» Микола Томенко — односелець
М.Драй-Хмари (обоє походять з села Малі Канівці колись Золотоніського повіту, а
нині – Чорнобаївського району Черкаської області). 

З ініціативи Миколи Томенка до 100-річчя письменника, у
1989 р., в рідному селі,  у приміщенні
школи, було  відкрито музей-кімнату; встановлено
меморіальну дошку. 

1999 р. біля школи постав пам’ятний знак на честь митця.
В самій школі щороку відбуваються Драй-Хмарівські читання. 

(Принагідно зауважимо, що в Кам’янець-Подільському, де М.О.Драй-Хмара
працював викладачем університету і починався як поет, знову ж таки з ініціативи
М.Томенка, з’явився сквер ім.М.Дай-Хмари з пам’ятним знаком, а одній з вулиць
надано ім’я поета.)

 Наприкінці 2009 р. з ініціативи М.Томенка – на той час заступника Голови Верховної Ради України — Кабінет Міністрів ухвалив рішення про присвоєння загальноосвітній школі в с. Малі Канівці імені Михайла Драй-Хмари. 

2009р. в центрі Києва, на будинку по вул.Садовій, 1/14, урочисто відкрили меморіальну дошку Михайлові Драй-Хмарі.  Тут, у квартирі №5, понад 10 років він жив і творив. Ввстановлення меморіальної дошки стало можливим завдяки Фонду «Рідна країна» та його засновникові  Миколі Томенку, а також деканові юридичного факультету Київського Національного університету ім.Тараса Шевченка Іванові Гриценку.

«Ми з групою колег, пропагуючи спадщину М.Драй-Хмари, протягом останніх років зробили багато справ. І сьогодні є пам’ятник в університеті, в Кам’янець-Подільському, де М.Драй-Хмара був завкафедрою, в селі, де народився Михайло Опанасович, є меморіальний знак і музейна кімната», – зазначив ініціатор під час урочистостей. 

Микола Томенко розповідає: «Завдяки нашій спільній діяльності тепер при в’їзді до його рідного
села нас зустрічає не стела Григорія Котовського, який жодного разу не був ні в
Малих Канівцях, ні на Черкащині, а пам’ятний знак Михайлу Драй-Хмарі з написаом:
«Малі
Канівці. Батьківщина відомого поета Михайла Драй-Хмари», із зазначенням дати народження і смерті та фрагментом
його знаменитого сонету «Лебеді»: 

Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття

веде вас у світи ясне сузір´я Ліри,

де пінить океан кипучого життя.…» 

 2016р. у видавництві «Наукова думка» вийшло друком найповніше (обсягом 710 сторінок!) видання творів М.Драй-Хмари: поезії, наукові розвідки, переклади, щоденникові записи, листування. Автори передмови – І.Дзюба та М.Томенко. «Моє перше «знайомство» з Михайлом Драй-Хмарою відбулося за кордоном — в Гарвардському університеті, в бібліотеці відомого українського вченого Омеляна Пріцака, де я вперше прочитав передмову М. Драй-Хмари до знаменитої, але забороненої і в Російській імперії, і в радянські часи драматичної поеми Лесі України «Бояриня». Тоді я почав дізнаватися про його непросту долю, непересічні здібності, викладацький талант, а потім – переслідування за нібито приналежність до «контрреволюційної організації» у Кам’янець-Подільському університеті, заборону на творчість, арешти, ув’язнення, заслання на Колиму, смерть у концтаборі…» — написав у передньому слові Микола Томенко. 

Постановою Верховної Ради України від 18 грудня 2018 р. №
2654-VIII  «Про відзначення пам’ятних дат
і ювілеїв у 2019 році» ухвалено також відзначити і 130-річчя від дня народження
Михайла Драй-Хмари. У постанові містяться відповідні рекомендації Кабінету
Міністрів, профільним міністерствам тощо. Однак напередодні ювілею видатного
українця маємо із сумом констатувати, що жодних
рухів з боку влади у напрямі  офіційного
відзначення не спостерігається.

Що ж, допоки є українські патріоти, котрі, як Микола
Томенко та його команда, доводять   любов
до рідної країни реальними справами, й то без жодних бюджетних вливань – «слава
не вмре, не поляже». 

Але чи українською є влада, яка лише піариться на іменах
українських героїв, творців і подвижників? Це питання ми – цілком риторично
-  виголошували щодо попередньої влади.
Нині ж   додалося ще одне: а чи нинішня
влада взагалі знає бодай когось із наших героїв, творців і подвижників? ...

 ______________

Довідка: Михайло
Драй-Хмара походив — і за батьковою лінією, й за маминою — з давніх, славетних
козацьких родин. Отримав блискучу освіту в широко відомій гімназії ім.Павла
Ґалаґана та Київському Свято-Володимирському університеті й по закінченні
навчання дістав запрошення  залишитися
на  кафедрі слов'янознавства — готуватися
до захисту на звання професора. Вільно володів 19-ма мовами. Готуючись до
наукової кар’єри, працював у архівах та бібілотечних фондах  Львова, Будапешта, Белграда, Бухареста. 

Драй-Хмара був талановитим поетом, літературознавцем-дослідником,літературним
критиком. 

А ще — чудовим спортсменом: перепливав Дніпро у Києві,
вальсував на ковзанах, грав у теніс та волейбол. 

Писати вірші українською мовою почав 1919р. — до того
писав російською. 1926р. побачила світ єдина прижиттєва збірка поезій
М.Драй-Хмари — «Проростень». Дві інші книги — 
«Сонячні марші»  та «Залізний
обрій» — були надруковані лише 1969р. 

Михайло Драй-Хмара-літературознавець видав монографію
«Леся Українка», оприлюднив цікаву розвідку «Поема Лесі Українки «Віла
Посестра» на тлі сербського та українського епосу», готував велику роботу за
творчістю Тараса Шевченка. 

Як поет Драй-Хмара належав до «неокласиків» з їхніми
античними образами, культом «чистого мистецтва» і категоричним несприйняттям
ідеологічних штампів та директив «як треба писати справжньому революційному
поетові», що їх нав’язували більшовицькі «комісари від літератури». 

Професор Драй-Хмара викладав українознавство у  Кам'янець-Подільському університеті, затим –
до 1929р. — в. Київському медичному інституті. У 1930-му працював . у
Науково-дослідному інституті мовознавства при Всеукраїнській академії наук. 

Його творчість, наукові зацікавлення, погляди, предмет,
який викладав, сама його постать – усе було ворожим більшовицькій владі та її
ідеології. Отже, влада поклала собі знищити поета.   

 21 березня 1933р.
Михайло Опанасович Драй-Хмара був заарештований органами ДПУ – за звинуваченням
в участі у «контрреволюційній організації» під час роботи у  Кам’янець-Подільському університеті. Менше
ніж за два місяці поета звільнили: не вистачило доказів навіть чекістським
майстрам фальсифікацій. Проте взяли на підписку про невиїзд, позбавили  звання професора.  

6 вересня 1935р. викладача української мови
М.О.Драй-Хмару заарештували вдруге. Звинуватили у «націоналістичній
контрреволюційній  діяльності». На всіх
допитах звинувачення відкидав.

Наприкінці листопада справи М.Драй-Хмари та П.Филиповича
«доєднали» до «справи групи М.Зерова» – вигаданої енкаведистами
«контрреволюційної організації». Зізнаватися у «груповій контрреволюції» поет
також відмовився.  

28 березня 1936р. в Москві справу Михайла Драй-Хмари
розглядало позасудове «ОСО» — «особоє совєщаніє». Вирок: 5 років колимських
таборів.   

27 травня 1938р. «трійка» додає  Драй-Хмарі ще 10 років таборів – за
звинуваченням у «антирадянській пропаганді» та участі в «антирадянській
організації» вже під час перебування в таборі. 

Михайло Драй-Хмара помер 19 січня 1939р.«від ослаблення
серцевої діяльності». Реабілітований у 1989р.

Існує ще одна версія загибелі поета.Коли у квітні
1939р.розстрілювали, за більшовицьким звичаєм, кожного п’ятого в шерегу,
Драй-Хмара став на місце невідомого юнака, врятувавши йому життя.

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»