vnovomsvete.com
Талановитий літературознавець і літературний та
театральний критик, педагог, один з фундаторів і співробітник бібліотеки
ім.В.Вернадського, Михайло Миколайович Марковський народився 1869 р. в
с.Ксаверівка Черкаського повіту
Київської губернії (нині Городищенський район Черкаської області) в
родині священика.
Закінчив Колегію Павла Ґалаґана та історико-філологічний
факультет Київського Свято- Володимирського університету, де навчався під
керівництвом видатного українського
мовознавця Павла Житецького. За твір «Антоний Радивиловский, южно-русский
проповедник ХVІІв.» був нагороджений університетською золотою медаллю. Як один
з кращих студентів став стипендіатом для підготовки до отримання професорського звання на кафедрі
російської словесності.
По завершенні навчання М.Марковський викладав у Київському кадетському корпусі, працював бібліотекарем
фундаментальної бібліотеки, секретарем правління Колегії П.Ґалаґана.
Півжиття Михайло Миколайович присвятив праці педагога. За
свою педагогічну діяльність отримав чин
колезького асесора, ранг надвірного радника. Був нагороджений орденами
Св. Станіслава та Св. Анни.
За часів Української Революції М.М.Марковський активно
долучився до розбудови української освіти. Брав участь у створенні українських освітніх та культурних закладів.
Михайло Марковський
був одним із засновників Національної бібліотеки України. Працював у ній бібліотекарем,
завідував відділами, в тому числі – стародруків. Розробив «Інструкцію для опису
стародруків».
Водночас читав лекції з української мови; у 1917-19р.р.
працював директором Українських
підготовчих курсів до університету; керував предметною комісією із
загальноосвітніх предметів Головного військового управління; приват-доцентом кафедри українського
письменства Інституту народної освіти; лектором-викладачем
Київського інституту народного господарства.
Під час німецької окупації Києва очолював Інститут літератури
й фольклору та входив до складу філологічної секції Будинку вчених.
Михайло Марковський – автор численних літературознавчих
розвідок, у тому числі — про творчість Т.Шевченка,
М. Гоголя, І.Котляревського, П.Мирного, Ольги Кобилянської, М.Коцюбинського.
Помер вчений 30 червня 1947 р. в Києві. Місце поховання
невідоме.
Донька М.М.Марковського – Тетяна – присвятила себе
продовженню справи батька, все життя працюючи в бібілотеці. За часів
нацистської окупації Києва керувала підпільною групою бібліотекарв, яка
рятувала книги від вивезення до Німечччини.
Син Михайла Миколайовича – Євген — український мовознавець, бібліограф, також
організовував бібліотечну справу.
«Рідна країна»
