chrome firefox opera safari iexplorer

Вдячне слово услід Михайлові Хейфецу

28 листопада 2019 о 15:29

 «Ми, українці, вміли багато вистраждати  в концтаборах, але не зуміли про це написати.    Дяка Михайлові Хейфецу:   досі ніхто ліпше про нас не написав»… 

Василь Овсієнко,                                                                                                                   
дисидент, політв’язень

25 листопада помер Михайло Хейфец. 

Письменник, журналіст. Один із найяскравіших у
дисидентському русі. Друг Стуса і Чорновола. В Україні часів новітньої боротьби
за незалежність надпопулярною була його книга «В’ячеслав Чорновіл – зеківський генерал».      

 Михайло Хейфец народився 18 січня
1934 р. в тодішньому Ленінграді. Закінчив літературний факультет педінституту ім.Герцена, якийся час  вчителював, поки не присвятив себе
літературі.  .

1973 р. написав передмову «Йосип Бродський і наше покоління» —  до п’ятитомника Бродського, що мав вийти у Самвидаві. В
передмові різко висловився про радянський режим, зокрема, засудив придушення
«Празької весни». 

У квітні
1974 р. був заарештований, звинувачений у
 «наклепі на радянський лад» і зберіганні самвидавних статей та листів
П.Григоренка, а також відомої
статті А.Амальріка «Чи проіснує Радянський Союз до 1984
року».

В ГБ запропонували публічно покаятися, обіцяли
організувати пресу, радіо й таке інше. Ціна – помилування.  Хейфец відмовився.

У вересні 1974 р. отримав 4 роки таборів суворого режиму
і 2- заслання.

У зоні товаришував зі Стусом, Чорноволом, Руденком та
іншим українцями-політв’язнями.   

Разом з ними брав участь у протестних голодуваннях,
зокрема, з вимогою визнання табірним начальством статусу політв’язня, звільнення
Василя Стуса з карцера. За голодування був покараний
40-добовим перебуванням у карцері.   

 Склав текст «Повідомлення про боротьбу
політв’язнів Мордовських таборів за статус політв’язня
», який передали на волю.

Ще передав для друку на Заході кілька рукопписів, у тому
числі — автобіографічний твір «Місце і час» (про табірні життя й боротьбу). В Парижі
вийшли друком три книги його публіцистики, документальної прози та
інтерв'ю.  

У квітні
1978 р. табірний термін завершився; Хейфеца етапували до Казахстану, на заслання.
Продовжував правозахисну діяльність, підтримував політв’язнів.  

У січні 1980 р. Михайло Хейфец звільнився і виїхав до
Ізраїлю.  

В книгах, написаних у таборі, у збірці нарисів
«Українські силуети», журнальних статтях багато писав про українських
дисидентів – В. Стуса, В.Чорновола, М. Руденка, З. Попадюка, В.Овсієнка.  

Серед найвідоміших книг М.Хейфеца -  «Врятувати камер-юнкера Пушкіна», «Ханна
Арендт судить ХХ століття», «Секретар таємної поліції», «Книга щасливої
людини», вже названі «Місце і час» та «Українські силуети». 

В’ячеслав Чорновіл
якось розповідав,
що Михайло Хейфец не раз телефонував йому зі своїх далеких країв, і вони
годинами говорили. Хейфец жартував: «Бач, «там» не наговорилися…»  

«Рідна країна» 

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути

Новини Дивитися всі