Перший в країні пам’ятник пісні Степана Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну» відкрили на малій батьківщині поета – у селі Хомутинці. Його встановили взимку поблизу музею Степана Руданського, але через карантин урочисте відкриття перенесли.
На гранітних сторінках розгорнутої книги викарбувані слова поезій Степана Руданського, яка стала не лише символом туги за коханою, а й за Батьківщиною.
Як каже голова Вінницької обласної організації НСПУ Вадим Вітковський, виготовили пам’ятник за грантові кошти.
«Його встановили у січні, коли на малій батьківщині гумориста, Калинівщині, зазвичай відзначаються Дні сатири і гумору ім. Руданського. Утім, через пандемію коронавірусу урочисто відкрити його ми змогли лише тепер, у ході відзначення переможців Всеукраїнської літературної премії ім. Руданського це вдалося зробити», – повідомив Вадим Вітковський.
«Повій, вітре, на Вкраїну» Степан Руданський написав у 1856 році в Петербурзі, під час навчання у медико-хірургічній академії. Тобто в цьому році поезії виповнюється 165 років. На знак вдячності земляки знайшли можливість увіковічнити цю події і встановили пам’ятник легендарній пісні і його автору. До речі, як відзначив Вадим Вітковський, це перший в країні пам’ятник пісні «Повій, вітре, на Вкраїну» і третій – українській пісні як такій.
Нагадаємо, що вперше вірш «Повій, вітре, на Вкраїну» був надрукований 1861 року в журналі «Основа», за рік – у календарі «Львов’янин». Пізніше цю поезію поклала на музику Людмила Александрова, а згодом аранжував для голосу та фортепіано Владислав Заремба. Пісня набула широкої популярності, стала народною, її вважають символом туги за Україною. Пісня «Повій, вітре, на Вкраїну» перекладена багатьма мовами світу. Зокрема, польською (переклад Івана Франка), російською (Павло Грабовський), данською (Тор Ланге). 2003 року літературознавці Борис та Кость Хоменки видали книгу, у якій зібрали всі відомі 114 перекладів «Повій, вітре, на Вкраїну» мовами народів світу.