Серед наших легендарних шістдесятників Василь СИМОНЕНКО займає особливе місце — він і СОВІСТЬ, і ПРАВДА тодішньої та й УКРАЇНИ нинішньої. В нашій історії він залишився ще й вічно молодим, бо пішов у засвіти лишень у 28 років. Коли близький друг Василя СИМОНЕНКА Микола СОМ звернувся до мене за підтримкою у належному пропагуванні та пошануванні КЛАСИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ — я вважав за честь допомогти йому в цьому. Тож так появився аудіо-диск «ЛЕБЕДІ МЕТЕРИНСТВА: живий голос Василя СИМОНЕНКА», у якому наш Фонд «РІДНА КРАЇНА» спільно з Національною радіокомпанією (Віктор Набруско, Микола Аммосов) зібрав, осучаснив, записав та видав багатотисячним накладом 17 творів поета; 

• Фонд «Рідна країна» також допоміг реконструювати музей Василя Симоненка у Тарандинцях і за підтримки тодішнього Голови Черкаської обласної ради Володимира Греся відремонтували будинок та встановили меморіальну дошку, де розміщено Літературно-меморіальний музей в Черкасах (тут міститься робочий кабінет поета і журналіста);
• провів просвітницький захід «ЕтноВесна: День Європи на батьківщині Василя Симоненка» в Біївцях, де народився знаменитий поет;
• організув ювілейний творчий вечір в Національній філармонії в Києві та ще десятки різноманітніх заходів по всій Україні на пошану Василю Симоненку. 

Переповідати біографію сьогоднішнього іменниника не має потреби. Порадимо лише прослухати короткий монолог Поета «Що я можу сказати про себе» на нашому диску «Лебеді материнства: живий голос Василя Симоненка» (в розділі «Освічена. Аудіопроекти, на сайті ridna.ua)

Також зауважимо, що творчість Василя Симоненка — не лише виразно народна, глибоко національна і політично метафорична; вона ще й ПРОРОЧА. Тут жорсткі та правдиві оцінки як минулого, так і сьогодення з майбутнім: 

«Диктатори, королі, імператори, Мліючи в димі хвальби, Роззявляли пащі, мов кратери, І гукали: — Ми — символ доби. — Хто не з нами, той проти Бога. — Хто не з нами, той проти всіх!- І сипались лаври убогі До куцих кривавих ніг. Нікчемна продажна челядь, Банда кривляк для втіх, Щоб мати що повечерять, Годувала холуйством їх. Ідоли обслинені, обціловані Йшли величаві в своїй ході, А поруч вставали некороновані Корифеї і справжні вожді. Вставали Коперники і Джорджоне, Шевченко підводив могутнє чоло, І біля вічного їхнього трону Лікузи жодного не було. Бо щире, високе небо Не підмалюєш квачем, Бо величі справжній не треба Спиратись на плечі нікчем». 13.11.1962

Твори Великого Українця мусимо читати й перечитувати, щоб вчитися на власних помилках й не повторювати їх знову і знову. І за будь-яких обставин триматися однієї із багатьох мудрих настанов нашого поетичного і світоглядного ПРОРОКА:«Я ХОЧУ БУТИ ПРАВДІ ВІЧНИМ ДРУГОМ І ВОРОГОМ ОДВІЧНИМ ЗЛУ». Пам’ятаємо нашу історію! Шануємо наших героїв! 

П.С. На фото: Микола Томенко в робочому кабінеті Василя Симоненка в Черкасах з Миколою Сомом і Борисом Олійником у Біївцях біля родинної хати поета.