Нещодавно натрапила на вельми цікавий сайт, який розробила Адміністрація Президента Росії (!) для «громадян шкільного віку» — http://kids.kremlin.ru
Сайт розроблений в анімаційному стилі з трьома героями-провідниками по сайту: це Добриня Нікітін, Ілюша Муромцев та Альонушка Попович. Там можна ознайомитись з історією влади, Кремля, давньоруських міст, пограти у розвиваючі та пізнавальні іграшки он-лайн тощо. Але найцікавіше те, що перший розділ, на який потрапляєш будь-яким провідником-героєм, є «Что такое оппозиция и зачем она нужна».
В цьому розділі у доступній для дітей формі розповідається, що «опозиція» — це старовинне слово, що походить з латині і означає «протиставлення». А опозиція – це меншість, яка не згодна з думкою більшості.
Далі йде пояснення, що думка меншості насправді – це дуже корисна і потрібна річ, яке завершується словами «В истории человечества не раз случалось так, что правильным, в конечном итоге, оказывалось именно мнение меньшинства»… Демократично, чи не так? Принаймні, в теорії...
Читаємо далі…
Про «політичну опозицію»
«На первый взгляд, может показаться, что несогласные государственной власти совершенно ни к чему. Только путаются под ногами и мешают работать. Неужели власть не может велеть им всем помолчать?
На самом деле в здоровом демократическом государстве те, кто не согласен с государственной политикой, не только не мешают государственной власти работать, а, наоборот — помогают. Потому что в демократическом государстве государственная власть устроена так, что даже её противники приносят государству пользу».
«Яка користь від тих, хто не погоджується?»
«Несогласные с политикой государства только и ждут возможности найти у государственной власти какую-нибудь ошибку. Вот и хорошо. Пусть ищут. Именно это заставляет государственную власть постоянно чувствовать ответственность перед гражданами. А когда власть чувствует свою ответственность, государственные чиновники принимают гораздо меньше неправильных решений и гораздо реже совершают ошибки нарочно».
«А якщо противно слухати?»
«Оппозиция, когда она имеет возможность громко критиковать власть, оберегает государственную власть от ошибок и злоупотреблений. А если оппозиция сама начнёт злоупотреблять своими возможностями? Если начнёт оскорблять тех, с кем не согласна? Будет наговаривать на власть, клеветать или заявлять такое, что даже слушать противно? Неужели по радио, телевидению, в газетах можно говорить всё, что вздумается? Высказывать любые мнения? И никто, даже президент, этого не может запретить?»
Відповіді на ці питання шукайте у наступних розділах «Що буває за наклеп та образи», «Які точки зору забороняються» та ін...
Подивіться цей сайт. На мій погляд, зроблено дуже оригінально і цікаво. Але найголовніше – якось зовсім по-європейськи, по-сучасному і по-доброму.
Навіть якщо порівнювати з вищенаведеним офіційний сайт нашого президента — подібним там і не пахне. Про сайт Міносвіти, який серед цільової аудиторії має бути розрахований і на школярів в тому числі – говорити взагалі соромно. А про чергове ноу-хау Табачника з сайтом osvita.com для створення «Єдиного освітнього інформаційного вікна» взагалі краще у даному випадку промовчати…
Руслана Левицька
«Рідна країна»
