Фільм режисера Леоніда Бикова «У бій ідуть самі старики» кольоризували незаконно. Таке рішення 16 травня виніс столичний Голосіївський районний суд. Доньці режисера, 52-річній Мар'яні Биковій, виплатять 1 грн моральної компенсації, повідомляє Gazeta.ua.
— Це принципова позиція, — пояснює Мар'яна Леонідівна. — Я не збираюся заробляти на імені свого батька. А честь і гідність тих, хто порушив авторське право, оцінюю в 1 гривню. Головне — добитися, щоб фільм показували тільки в автентичній формі, у чорно-білому варіанті. Адже батько цього хотів. Він використовував кадри воєнної хроніки, а вони були чорно-білі.
Фільм «У бій ідуть самі старики» розфарбовували 600 художників із п'яти країн світу. Працювали три роки. Керував процесом режисер колористики Ігор Лопатьонок:
— Биков хотів знімати кольорове кіно, — каже. — П'ять разів направляв у Москву запити, щоб дали кольорову плівку. Але йому відмовляли.
— Розфарбовуванням картини займалася компанія «Трейд Ентернеймент», — розповідає Іван Картавий, адвокат Мар'яни Бикової. — Дочку режисера поставили до відома, коли справу вже зробили. Вони попросили підписати документи, щоб отримати прокатне посвідчення в департаменті кінематографії. Вона не підписала. За законодавством, компанія спершу мала отримати дозвіл від співавторів. Мар'яна Леонідівна рік не зверталася до суду, бо державні органи переконували, що самі вживають заходів. Але нічого не зробили.
Кольорову версію кілька разів перепродали в кілька країн світу. І потім продали її російським та українським телеканалам. Позов ми склали торік у травні. Понад рік проводили експертизу. Представники обвинуваченої сторони переконували, що купили авторські права й можуть робити зі стрічкою все, що заманеться. Та суд постановив: право на це мають лише спадкоємці авторських прав, — каже Іван Картавий.
Адвокат розіслав рішення суду всім власникам кольорової версії. У листі проситиме не показувати стрічку в кольорі та не продавати цю версію фільму. Інакше звертатиметься до суду.
— Компанія, що кольоризувала фільм, вирішила примазатися до слави Леоніда Бикова і заробити на цьому грошей, — говорить кінокритик Лариса Брюховецька. — Вони навіть не повідомили правонаступників, бо в нашій державі не рахуються із законом про авторські права. Розфарбовувати фільм не було жодної потреби. Це тільки руйнує естетику стрічки, знятої у стилі воєнної хроніки.
— Розфарбувати чорно-білу картину — це те саме, що розфарбувати графіку Сергія Якутовича, — каже київський режисер 63-річний Михайло Іллєнко. — Леонід Биков зняв стрічку 1973 року. На той час у Радянському Союзі було достатньо кольорової плівки, та він зняв на чорно-білу. Значить, так було задумано.