Туристично-інформаційні центри є в різних регіонах України, проте їх кількості недостатньо, констатують експерти. Наприклад, у Києві – їх всього три і два з них – приватні. До 2012 року влада обіцяє створити в столиці 20 таких установ. Але навіть у Державній службі з питань туризму і курортів не знають, звідки на це братимуть кошти і яка державна структура займатиметься цим питанням. Досі немає навіть затверджених офіційних вимог для таких установ.
Як туристу, особливо іноземному, зрозуміти: куди піти і що цікавого подивитися у місті? Або як дістатися вокзалу? В аеропорту англомовних працівників практично немає, а якщо турист і відшукає безкоштовні карти в якомусь закутку, то в них буде більше реклами масажних салонів, а не корисних інформації про культурно-історичні пам’ятки того чи іншого міста.
Допомогу мандрівникам мають надавати туристично-інформаційні центри. Їхня основна функція – повідомляти гостям країни і місцевим мешканцям про найцікавіші об’єкти, події, заходи, котрі можуть зацікавити туриста, а в першу чергу допомогти порадою та довідковими матеріалами нетутешніх.
Однак в Україні, навіть у найбільш популярних містах і курортах, туристично-інформаційних центрів небагато. Наприклад, у столиці – всього 3, говорить начальник управління туристичної політики Державної служби туризму і курортів Андрій Шенін.
«Згідно з державною програмою до Євро-2012, повинно було бути створено близько 36 туристично-інформаційних центри. Однак зараз, відповідно до фінансування, в кожному регіоні по-різному це створюється. Зараз туристично-інформаційні центри є у Івано-Франківську, є у Львові, в Закарпатті, в Криму, в Києві. Але вони мають різні форми власності: є комунальні підприємства, є приватні. Київська влада збирається відкривати. Але поки чекаємо», – розповів Андрій Шенін.
Інформаційний центр на Хрещатику
Малесеньке приміщення – усе обклеєне подяками від туристів. Мандрівники з Європи, Америки, Канади, Австралії та інших країн заходять сюди щодня. У вихідні буває близько 50 відвідувачів.
Тут вони можуть купити сувеніри, отримати безкоштовні карти та путівники, пораду щодо готелю або транспорту і навіть записатися на безкоштовну екскурсію. Однак далеко не всім відомо, що в Києві є такий центр, бо грошей на рекламу в підприємства немає, розповідає засновниця та керівник проекту «Фрі турс» Марина Кривунченко.
«Є наша інформація в картах, в путівниках, в готелях. Молодь найчастіше нас знаходить через соціальні Інтернет-мережі або наш вебсайт. Зараз спілкуємося з Київською міською адміністрацією, з Печерською районною адміністрацією у місті Києві. Можливо, вони допоможуть зробити якісь вуличні позначки, що тут є інформаційний центр. Бо якщо це робити, як приватна компанія – це дуже дорого. Ми не можемо собі дозволити такого, бо більшість послуг ми надаємо безкоштовно», – зазначила Марина Кривунченко.
Уорен Маклачі з Канади дізнався про центр із невеличкої вивіски перед входом. «Сюди я прийшов сюди дізнатися про квитки на літак до Одеси та інформацію про потяги. Цей центр дуже корисний, його працівниця мені дуже допомогла. Я уже бував в Україні багато разів. Мені подобаються менші міста, ніж Київ. Я обожнюю Рівне, Миколаїв. Мені подобається озеро в центрі Тернополя. Перші кілька разів подорожувати Україною було дуже складно. Проте з кожним моїм приїздом стає все легше і легше», – сказав він.
Туристам столиці уже допомагає мобільний інфоцентр
Однак, українські міста не поспішають виділяти кошти на туристичні потреби. Хоча столична влада і обіцяє невдовзі створити 20 туристично-інформаційних центрів у столиці, та поки їх лише 3, і 2 з них є приватними.
Є правда ще один – мобільний, а не стаціонарний центр. Нещодавно його відкрила компанія, яка займається екскурсіями на знаменитих двоповерхових автобусах – даблдекерах, розповідає Катерина Донська, менеджер компанії. За її словами, у фірмі розуміють, наскільки туристам не вистачає інформації.
«Туристам необхідні безкоштовні карти, різноманітна інформація і ми це розуміємо, тому й почали роботу над мобільними інформаційними центрами. Одна така стійка в нас уже працює на вулиці Хрещатик. Там стоїть людина, яка безкоштовно розповсюджує карти, надає інформацію, пропонує допомогу. Взагалі я вважаю, що за такими мобільними інфоцентрами – майбутнє. Тому ми плануємо ставити ще дві такі стійки – на Андріївському узвозі і на Софійській площі», – повідомила Катерина Донська.
«Місто повинно це робити. Це допомагає заробляти гроші»
У кожному цікавому місті країни має бути як мінімум два туристично-інформаційні пункти: один – на вокзалі, а інший – в центрі. Його роботу слід побудувати так, щоб турист міг дізнатися, що ж саме подивитися в місті та його околицях, а також замовити екскурсію, зауважує Ігор Захаренко, президент однієї з українських туристичних фірм.
«Турист приїхав у місто, про яке йому нічого невідомо. Він знає, що є туристичний центр. В центрах повинні бути безкоштовні карти, а також брошурки, в яких є інформація про готелі, ресторани, музеї. Фахівець, який розмовляє декількома мовами. Додаткові послуги і товари: сувеніри, книжки, парасолі, дощовики – все це бажано, щоб було з символікою цього міста. Місто повинно це робити. Це допомагає заробляти гроші», – наголошує Ігор Захаренко.
Закордоном – завжди зорієнтований та інформаційно-озброєний
Минулого літа киянин Михайло мандрував Словенією на авто. Подорож була спонтанна, тож не було ні маршруту мандрівки, ні заброньованих номерів у готелях. Однак, це абсолютно не завадило подорожі, бо в Словенії дуже розгалужена система туристично-інформаційних центрів, які є навіть у крихітних гірських містечках, говорить Михайло.
«Завжди в центрі знаходилися такі туристичні пункти, де можна було англійською мовою отримати інформацію про місто, регіон, які ще є цікавинки неподалік. Інформаційні матеріали: мапи, як туди проїхати, фотографії, коротка історія. Всюди у таких пунктах працює безкоштовний Wi-Fi. Це дуже зручно, не треба хвилюватися, що в тебе немає маршруту чи думати куди їхати далі. Вони тебе направляють. І ти ніколи не потрапиш в халепу, ти завжди будеш зорієнтований та інформаційно-озброєний».
До 2012 року в містах, які приймають Євро-2012 обіцяють відкрити достатню кількість туристично-інформаційних центрів, підписати назви вулиць латиницею, встановити дорожні знаки та інформаційні покажчики українською та англійською мовами. Коли такі зміни відбудуться в інших українських містах, поки невідомо.