Із фондів відділу народного мистецтва Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького зникло 157 одиниць зберігання, зокрема 148 історичних кахель, а також свічники, дзбанки, боклажки, плесканки.
Про це із посиланням на конфіденційні джерела повідомив кореспондент ЗІКу.
Не встиг у Львові ущухнути скандал, пов’язаний із зникненням 40 раритетів XV-XVIII ст. із фондів кириличних шрифтів та стародруків, що його виявили торік у липні після звірки, як іще більша за обсягом пропажа стала відомою тепер.
«У відділі народного мистецтва була передбачена планова звірка фондів. Отримавши наказ про звірку, заввідділу Євгенія Дзядик за день до звірки заявила про нестачу 220 одиниць зберігання. Звідки їй вона взяла це число – невідомо, адже звірка мала розпочатися лише через день. Коли ми все порахували, з’ясувалося, що бракує 148 художніх кахель, зокрема творів таких відомих народних майстрів, як Олекса Бахматюк. До того ж, зникли й інші дрібні предмети: свічники, дзбанки, баклажки, плесканки тощо. У присутності головного охоронця фондів музею Євгенія Дзядик написала пояснювальну записку, у якій не надала належної оцінки ситуації. Наказом директора у музеї оголошено службове розслідування.Окрім того я звернувся із заявами до правоохоронних органів (СБУ, міліції та служби державної охорони). Міське управління МВС переадресувало мою заяву до Галицького райвідділку. Кримінальної справи за цієї заявою у Галицькому райвідділку іще не порушували, оскільки провадять дослідні дії, просять надати інформацію і т.д. Окрім фактів про зникнення творів із фондів відділу народного мистецтва, у тій заяві я також просив повідомити, як просувається слідство у кримінальній справі, порушеній торік за фактом зникнення стародруків, адже музей про це зовсім не поінформований», – розповів ЗІКу генеральний директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан.
У музеї ЗІК довідався, що остання звірка фондів відділу народного мистецтва відбулася 2001 року. Тому встановити, коли саме трапилася крадіжка, міг би тільки той працівник, який згідно із посадовою інструкцією щодня мав оглядати фонди і опечатувати їх – тобто заввідділу п. Євгенія Дзядик. Однак за всі ці 10 років жодної доповідної про зірвані пломби із опечатаних дверей фондових приміщень від неї не надходило, як і доповідної про зникнення 220 (за її словами) творів. У музеї кажуть, що 148 кахель – це великий обсяг предметів, не помітити зникнення якого просто неможливо. Навіть коли б ці речі розбилися з необережності, то їх можна цілковито відреставрувати, – стверджують фахівці. Однак про те, що кахлі розбилися, також не було доповідних записок, а відсутність інших старожитностей схиляє до версії про крадіжку, не впильновану тими особами, які несуть матеріальну відповідальність за збереження фондів.
Оскільки торік викрадені музейні стародруки збувачі намагалися оцінити на ринку антикваріату, то, ймовірно, що й українські старожитності із Національного музею у Львові можуть виплисти на «чорному ринку» чи будуть запропоновані колекціонерам українського мистецтва.
ЗІК закликає кожного, кому не байдужа доля національної спадщини, пильно ставитися до сумнівних пропозицій придбати музейні цінності й повідомляти про збут творів народного мистецтва, що можуть походити із розграбованих фондів.
