У київському музеї іграшки відкрили виставку «Коли ялинка пахла мандаринами».
Перший експонат виставки з такою назвою, звісно ж, — ялинка, на гілках якої — справжні шишки, целулоїдні та гумові дитячі іграшки, яблука, горіхи, іграшки–саморобки та залишки фабричних дореволюційних іграшок. Так прикрашали новорічні деревця після зняття заборони на різдвяну ялинку у 30–х роках ХХ століття.
На виставці можна не лише згадати запах Нового року, а й познайомитися з еволюцією ялинкової іграшки. Як відомо з історії, у давнину ялинку прикрашали різними солодощами, які з радістю з’їдалися по закінченнi свята. І лише з XVII століття з’явилися ялинкові іграшки — срібні зірки і позолочені шишки, фігурки фей і гномів, сніжинки.
У 1848 році в містечку Лауша в Тюрингії з’явилися перші прототипи знаменитих ялинкових куль, трохи пізніше майстри придумали покривати кулі шаром iз нітрату срібла, і в результаті з’явилася всім нам знайома новорічна кулька.
Виробництво іграшок iз кожним Новим роком розросталося: керамісти iз захопленням виконували фігурки Дідів Морозів, а майстри–склодуви видували квіти і фрукти, мініатюрні копії дитячих іграшок, отже, фабрика в Лауше процвітала.
Лише на початку ХХ століття у них з’явилися справжні конкуренти: майстри з богемського містечка Яблунець, а ще пізніше — японці, поляки та американці.
Кожна фабрика прагнула створити щось унікальне. Так, у Дрездені і Лейпцигу робили фігурки iз позолоченого і срібного картону, розписані вручну запряжені кіньми екіпажі, колісні пароплави, дирижаблі та навіть музичні інструменти. Різдвяні ангелочки з дерева та кераміки користувалися незмінним успіхом.
Цікаво, що з кожним Новим роком тематика іграшок майже не змінювалася, старі традиції виявилися досить міцними, але час додав до свята свої корективи.
На виставці «Коли ялинка пахла мандаринами» в Музеї iграшки дорослі та маленькі глядачі мають шанс побачити унікальні іграшки кінця ХІХ — початку ХХ ст. з тисненого картону ( так звані «дрезденки»), старовинні іграшки з вати, картону, паперу, гірлянди та зірки з металевого дроту («плющенки»).
Вражають дореволюційні іграшки з картону і тканини, різдвяні янголи та херувими, казкові персонажі та іграшки з радянською символікою.
Незвичними та цікавими для сучасної дитини є новорічні іграшки з вати, картону, фольги, скляні намиста та гірлянди з прапорців, іграшки з електричних лампочок, що виготовлялися у важкі повоєнні часи.
В експозиції представлені також прикраси, що є незмінними атрибутами ялинки 50—60–х рр: кукурудза, годинник iз «Карнавальної ночі», супутники та космонавти. А родзинкою експозиції є унікальна ялинка з курячого пір’я, яка виготовлена у 1940 р. Софією Митрофанівною Зимою.
Теплі емоції викликають плюшеві зайці та ведмедики, ляльки, паровозики та літачки.
Виставка триває до кінця лютого у Державному музеї іграшки (Київ, Кловський узвіз, 8).
