У той час, як правоохоронці намагалися закрити один із найпопулярніших інтернет-ресурсів за порушення авторських прав, влада почала наступ на бізнесменів, які нелегально крутять у своїх закладах музику. 

У Державній службі інтелектуальної власності констатують – в Україні просто не звикли платити за інтелектуальний продукт. Натомість юристи зазначають, що вітчизняне законодавство, яке регулює питання авторського права, є суперечливим, повідомляє Радіо Свобода.

Власниця перукарні на околиці Києва Марія вмикає у себе в закладі радіо вже чимало років, однак нещодавно їй надійшов офіційний лист від організації колективного управління, якій начебто належать права на пісні, що прозвучали в перукарні.

«Вони вимагають, щоб ми саме з ними уклали договір. Не розумію чому, саме вони займаються цим питанням. І маємо сплачувати від 200 гривен на місяць, залежно від площі приміщення. Ми маємо платити чи включимо ми телевізор, чи радіо, чи касети. Немає різниці», – стверджує власниця перукарні.

В Україні просто не звикли платити

Однак чиновники із Державної служби інтелектуальної власності не поділяють здивування жінки. Це всесвітньо відома практика, а в Україні просто не звикли платити за інтелектуальний продукт, каже голова Державної служби Микола Паладій.

«У всьому світі це робиться. Там, де використовується з комерційною ціллю,відповідно до закону про авторські та суміжні права, треба це сплачувати. Повністю все це описано в законі «Про авторські та суміжні права», який відповідає європейським нормам, такий самий, як в Європі. І відповідно є рішення уряду: скільки, де, хто за використання музики має сплачувати. Якщо ви не хочете цього робити, то вимкніть цю музику і нікому не треба буде платити. Ніхто й слова вам не скаже», – переконує Микола Паладій.

Генеральний директор мережі Люкс-ФМ Роман Андрейко зазначає: незважаючи на те, що радіостанції сплачують за використання музики, певні кошти від бізнесменів, які використовують музику в радіоефірі в комерційних цілях – цілком традиційна річ.

«У певних випадках, коли цей звуковий супровід допомагає їм генерувати їм додатковий дохід, певна невеличка винагорода за використання такого музичного супроводу мала б відраховуватися. Це мають бути якісь символічні гроші, тому що зовсім не відраховувати – це суперечить чинному законодавству», – каже Роман Андрійко.

Співачка Марія Бурмака каже, що останнім часом ситуація з авторським правом та сплатою винагород авторам значно поліпшилася. Відрахування є, і вони суттєві, зазначає співачка.

«Музика створює настрій. Якщо в перукарні чи кафе звучить музика, а не тиша, то цю музику хтось зробив. І людина, яка зробила цю музику, має отримувати за це дивіденди», – зауважує Марія Бурмака.

Суперечливість українських законів

Втім адвокат, спеціаліст з авторського права Дмитро Слободян каже, що українське законодавство, яке регулює питання авторського права, досить суперечливе.

«В даному випадку ми маємо певну колізію. З одного боку у вашому приміщенні лунає чиясь пісня, тобто формально ви використовуєте продукт, прав на який не маєте. З іншого боку в нас є окремий закон, який регулює телебачення та радіомовлення, у якому вказано, що користувач має право слухати. Згідно з цим законом суб’єкт господарювання просто реалізує своє право і ніяких заборон, скажімо, щодо використання динаміків немає», – зазначає юрист.

Враховуючи суперечливість українського законодавства, невідомо, хто переможе, якщо така справа дійде до суду. Однак судовий процес буде довгим, і тільки сам бізнес має для себе вирішити, що для нього краще: платити чи судитися, зазначає адвокат.