Сьогодні виповнюється 130 років від дня народження В’ячеслава Липинського — визначного українського політика, історика, філософа, теоретика українського консерватизму. Багато ідей гетьманця і класократа Липинського залишаються актуальними й зараз.
Скажімо, у листі до Богдана Шемета Липинський писав: «…Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи полонофілом — іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і полонофілів».
Біографічна довідка
Липинський В’ячеслав (Вацлав–Вікентій) Казимирович — політолог, історик, історіософ, соціолог, публіцист, державний і політичний діяч, дипломат.
Народився 18 квітня (5 квітня за старим стилем) 1882 року в селі Затурці Локачинського району Волинської області. Походив зі старовинного роду мазовецької шляхти.
Закінчив Ягеллонський університет у Кракові (вивчав агрономію і слухав лекції з інших предметів, зокрема історії, а також відвідував лекції з української літератури Богдана Лепкого) і Женевську вищу школу політичних наук (за фахом «соціологія»).
1909 рокуповернувся в Україну, займався науковою роботою і політичною діяльністю. У1912 році став одним з ініціаторів Інформаційного комітету — предтечі Союзу визволення України, який стояв на позиціях національної державності. Під час І Світової війни служив у російській армії.
Від початку визвольних змагань Липинський послідовно дотримувався державницької позиції і критикував автономістсько–федеративну концепцію українських соціалістів. Після Лютневої революції брав участь в українізації військових частин на Полтавщині, разом «політично організовував хліборобські консервативні елементи». Тоді ж став одним із засновників Української демократично–хліборобської партії та автором її політичної програми, виданої в жовтні 1917 року.
Із проголошенням у 1918 році Української Держави — повноважний міністр і її посол в Австро–Угорщині. Після повалення Гетьманату та поразки визвольних змагань в Україні Липинський залишився в еміграції, жив в Австрії та Німеччині. У 1920 році була видана монографія Липинського «Україна на переломі. 1656—59». Того ж року він заснував Український союз хліборобів–державників — політичну організацію, яка втілювала ідею українського монархізму, редагував неперіодичний збірник «Хліборобська Україна» (1920—1925). Політологічні та соціологічні концепції Липинського знайшли своє вираження у його фундаментальній праці «Листи до братів–хліборобів» (1926). У 1926 році за дорученням гетьмана Павла Скоропадського переїхав до Берліна, де викладав в Українському науковому інституті.
Невдовзі через політичні суперечності теоретик Липинський розірвав стосунки з гетьманом і в 1930 році створив «Братство українських класократів–монархістів, гетьманців».
Помер Липинський 14 червня 1931 року в Австрії. Похований, згідно з заповітом, у рідному селі Затурці на Волині. Там, у колишньому родинному маєтку, нині діє музей В’ячеслава Липинського.
Політична доктрина В.Липинського грунтується на переконанні, що «без власної Української Держави не може бути Української нації, а без Української Нації не може бути на Українській Землі громадського життя».
Основні його праці:
- пол. «Шляхта в Україні: її участь в житті українського народу на тлі його історії» (Краків, 1909, )
- «Z dziejów Ukrainy» (1912)
- «Україна на переломі. 1657—1659» (1920)
- «Листи до братів-хліборобів» (1919—1926; видано 1926 р. у Відні)
- «Покликання „Варягів“ чи організація хліборобів» (1925)
- «Релігія і церква в історії України» (1925)
Не можна не погодитися з думкою історика Василя Кучабського, що Україна дала світу три найбільші постаті — Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка і В’ячеслава Липинського. При цьому він зауважував, що «ділання двох перших відоме... Ділання ж третього щойно в зав’язках».
Дмитро Дорошенко у 1920–х роках зауважував: якби наші сусіди — поляки, чехи — мали таку особистість, як Липинський, там би вже існував цілий комплекс літератури про нього, дискусії, обговорення його ідей, а в нас — анітелень. І сьогодні мусимо визнати, що Липинський потребує значно більше уваги й заглиблення у його творчість.
130-річчя з дня народження В’ячеслава Липинського відзначать на державному рівні
Враховуючи важливість постаті В’ячеслава Казимировича Липинського, Верховна Рада України постановила Урочисто відзначити на державному рівні 130-річчя з дня народження В’ячеслава Казимировича Липинського.
Зокрема Кабінету Міністрів України рекомендовано утворити організаційний комітет з підготовки та проведення заходів щодо відзначення на державному рівні 130-річчя з дня народження В’ячеслава Казимировича Липинського. Державному комітету телебачення і радіомовлення України рекомендовано організувати тематичні теле- і радіопередачі, присвячені життю і діяльності В’ячеслава Казимировича Липинського
Національному банку України рекомендовано виготовити і ввести в обіг ювілейну монету, а Українському державному підприємству поштового зв’язку «Укрпошта» видати серію поштових марок, присвячених 130-річчю з дня народження В’ячеслава Казимировича Липинського.
Анонс
17–18 квітня у Києві проходить міжнародна наукова конференція «Український консерватизм: історія, політика, ідеологія та перспективи розвитку», присвячена 130–річчю від дня народження В’ячеслава Липинського. Її організатори — Київський національний лінгвістичний університет та Всеукраїнська громадська організація «Союз гетьманців–державників».
За матеріалами «України молодої», офіційного сайту Верховної Ради України
