Учора в Національному театрі імені Івана Франка урочисто закрили конкурс знавців української мови, започаткований дванадцять років тому закордонним меценатом Петром Яциком. Ідейний натхненник конкурсу, який раптово пішов із життя через рік, сьогодні був би щиро радий започаткованій справі, адже популярність його дітища зростає. Скажімо, останнім часом участь у конкурсі щороку бере не менше п’яти мільйонів школярів та студентів, а географія конкурсу розрослася вже до 30 країн світу. Тішить і те, що переможці приїздять за своїми преміями й подарунками з усіх куточків України.
Цьогоріч були лауреати з Одещини та Миколаївщини, які в уяві багатьох постають російськомовними регіонами. До речі, на Миколаївщині в місті Баштанка мешкає вчителька Світлана Островна, учні якої щороку здобувають перемоги в конкурсі імені Петра Яцика. Пані Світлану та ще близько десяти педагогів також нагородили преміями і подарунками за те, що прививають любов до рідної мови своїм вихованцям.
Прикметно, що цьогоріч у дипломах переможців конкурсу знову немає прізвища міністра освіти Дмитра Табачника. «Нам здається, що він не настільки любить українську мову, щоб бути увічненим на дипломах», — пояснив виконавчий директор Лiги українських меценатiв, голова координацiйної ради конкурсу Михайло Слабошпицький.
А от Президент Віктор Янукович здійснив роботу над помилками і своє вітання учасникам конкурсу передав (торік такого привітання вперше за історію його проведення не було), а також призначив 14 іменних стипендій найобдарованішим переможцям конкурсу імені Петра Яцика. Привітання від Президента привезла його радниця Ганна Герман. Пані Ганну не надто привітно зустріли в залі, під час її промови то тут, то там лунали обурені репліки. Проте Герман достойно вийшла із ситуації, зауваживши, що «у цьому залі легко боронити українське», значно важче — залишатися українцями в якихось інших ситуаціях.
Також президентська радниця пообіцяла подальшу підтримку конкурсу вже від імені самого Віктора Януковича. Власне, як зауважує Володимир Загорій, президент Ліги українських меценатів, саме завдяки наполегливому втручанню Ганни Герман цей конкурс відбувся, адже від Міністерства освіти так і не дочекалися навіть рекомендаційного листа, тож проведення мовних змагань, як і в 2010–му, могло опинитися під загрозою зриву. Міністерство ж освіти, проігнорувавши конкурс імені Петра Яцика, всі свої сили кинуло на альтернативний мовний конкурс імені Тараса Шевченка. Втім, всі сили — це навіть занадто гучно сказано, бо про міністерський конкурс щось зовсім нічого не чути.
«А наш конкурс — це вже бренд, за ним — мільйони учасників і 12 тріумфальних кроків, — каже Володимир Загорій. — Кажу це без жодного перебільшення, бо умови, в яких конкурс відбувався, у деякі роки взагалі були майже неможливі для такої широкомасштабної акції. Але він відбувався всупереч всім несприятливим факторам».
Традиційним гостем на мовному святі був очільник Української православної церкви Київського патріархату Філарет. «Цей конкурс є великим стимулом для нашої молоді вивчати рідну мову, — зауважив Патріарх. — Поневолення нашого народу завжди відбувалося двома шляхами — через освіту і через церкву. Тому саме цим двом інституціям — школі та церкві — відводиться провідна роль у відновленні мови нашого народу. Ми, зі свого боку, робимо все можливе, аби люди зверталися до Бога зрозумілою рідною мовою. Вірю, що українська мова відродиться в нашій незалежній державі. А ті, хто вчився у школі та університеті українською, згодом думатимуть українською і про Україну».
...XII конкурс імені Петра Яцика завершився. Отже, саме час готуватися до наступного. Вже відомо, що він урочисто розпочнеться 9 листопада, в День української писемності та мови, на Рівненщині (за традицією, щороку мовні змагання стартують в іншому регіоні). Сподіваємося, що благодійники будуть щедрими на пожертви, з яких формують премії для переможців — тих, хто не тільки любить рідну мову, а й старанно вчить її та відшліфовує свої знання.
