Як відомо, Міністерство освіти та науки розробило нову редакцію проекту Закону України «Про вищу освіту», подаємо аналіз та пропозиції, які розробили представники громадської ініціативи «Студентський захист»:
1. У законопроекті зазначено, що у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України особи мають право безоплатно здобувати другу вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі (ст. 4 законопроекту).
У чинному Законі України право на безоплатну другу вищу освіту не передбачено (ст. 4 Закону України).
2. У законопроекті скасовано існуючі у чинному Законі освітні рівні (неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта). Все це охоплюється єдиними терміном «вища освіта» (ст. 6 законопроекту).
3. У законопроекті ліквідовано освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста. Залишилися лише освітньо-кваліфікаційні рівні молодшого спеціаліста, бакалавра та магістра. (ст. 6 законопроекту)
4. У законопроекті введено поняття освітньо-наукових рівнів (аналог теперішніх наукових ступенів). Передбачається існування освітньо-наукового рівня доктора філософії (аналог теперішнього кандидата наук) та доктора наук (ст. 6 законопроекту). Зазначені зміни внесені з метою приведення української системи освіти до загальноєвропейських стандартів.
5. Встановлені обмеження на підготовку фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів в залежності від типу вищого навчального закладу. Так, підготовку молодших спеціалістів здійснюють професійні коледжі, підготовку бакалаврів здійснюють університети, академії, коледжі, а підготовку магістрів згідно проекту Закону здійснюють виключно університети, академії. (ст. 7 законопроекту)
У чинному Законі такі норми відсутні.
6. У законопроекті передбачається скасувати такий вид післядипломної освіти як «перепідготовка» (залишається «спеціалізація», «підвищення кваліфікації», «стажування»). ( ст.10 законопроекту)
7. Введено визначення та закріплено основи правового регулювання таких особливих форм післядипломної освіти як «асистентура-стажування»; «інтернатура»; «лікарська резидентура»; «клінічна ординатура». (ст.10 законопроекту)
У чинному Законі такі форми післядипломної освіти відсутні.
8. Закріплено визначення «переліку спеціальностей вищої освіти». Розподілено повноваження по затвердженню таких переліків між Кабінетом міністрів України (Перелік галузей освіти), центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки (Переліки спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем) та Вищої атестаційною комісією (Переліки спеціальностей за освітньо-науковим рівнем). (ст.12 законопроекту)
9. Змінено систему стандартів вищої освіти, зокрема скасовано існуючий у чинному Законі поділ таких стандартів на державні, галузеві та стандарти вищих навчальних закладів. Тепер всі стандарти поділяються на освітньо-кваліфікаційні (освітньо-наукові) характеристики, освітньо-професійні (освітньо-наукові) програми, засоби діагностики якості освіти. Причому кожен із стандартів згідно із законопроектом повинен містити дві компоненти: державну компоненту та компоненту вищого навчального закладу (наукової установи). (ст.13 законопроекту)
10. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки віднесено сприяння діяльності студентського самоврядування у вищих навчальних закладах, чого немає у чинному Законі України (ст.17 законопроекту).
11. У законопроекті власник навчального закладу або уповноважений ним орган позбавлений права делегувати окремі повноваження колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу. За проектом Закону власник може делегувати свої повноваження виключно керівнику навчального закладу (ст. 20 законопроекту).
12. Вищим навчальним закладам дозволено здійснювати освітню діяльність разом з іноземними навчальними закладами за узгодженими навчальними планами відповідно до законодавства України та міжнародних угод (ст.22 законопроекту)
У чинному Законі такі норми відсутні.
13. Гранична кількість студентів денної форми навчання, яких у вищих навчальних закладах зобов’язані прийняти на перший курс за державним замовленням зменшена з 51% до 50% (на 1%) ( ст.22 законопроекту).
14. Ліквідовані такі типи вищих навчальних закладів як «інститут», «консерваторія», «технікум», «училище». Разом з тим вводиться новий тип вищого навчального закладу – «технічний коледж». Існування інститутів за законопроектом можливо лише у якості структурних підрозділів інших вищих навчальних закладів, насамперед університетів. Таким чином законопроект передбачає, що терміном «інститут» стане назвою структурного підрозділу на зразок «факультету». Існуючі інститути повинні бути реорганізовані у самостійні університети, академії, чи у структурні підрозділи університетів, академій.
Консерваторії згідно із законопроектом повинні бути реорганізовані у академії.
Технікуми та училища згідно із законопроектом повинні бути реорганізовані у «професійні коледжі». (ст. 23 законопроекту)
15. Для кожного з типів вищеназваних навчальних закладів законопроектом передбачено вимоги щодо мінімальної кількості студентів, кількості галузей освіти та спеціальностей за якими проводиться підготовка. Так, наприклад, для класичного університету ці вимоги становлять – навчання не менше десяти тисяч студентів не менш як за вісьмома галузями освіти та підготовка наукових кадрів не менше ніж з восьми наукових спеціальностей. (ст. 23 законопроекту)
16. Скасовано існування рівнів акредитації вищих навчальних закладів. Тепер якісні та кількісні характеристики навчального закладу впливають не на його рівень акредитації, а на те, до якого виду вищих навчальних закладів його буде віднесено.
17. Значно, у порівнянні із чинним Законом, змінено права національного вищого навчального закладу. Зокрема, скасовано право національного державного закладу встановлювати та присвоювати вчені звання доцента та професора і т.д. (ст.24 законопроекту)
18. Введено поняття «дослідницького університету». яке може бути надано Кабінетом Міністрів України національному вищому навчальному закладу за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки. Найвагомішими правами дослідницького університету є право самостійно (замість Вищої атестаційної комісії!) присуджувати наукові ступені доктора філософії, доктора наук та самостійно (замість Міністерства освіти і науки!) присвоювати вчені звання старшого дослідника, доцента, професора. (ст.24 законопроекту)
У чинному Законі поняття «дослідницького університету» відсутнє.
19. Створення та припинення всіх державних вищих навчальних закладів (за виключенням професійних коледжів) здійснюється Кабінетом Міністрів України. (ст. 24 законопроекту)
За чинним Законом компетенція Кабінету Міністрів України розповсюджується на створення та припинення державних вищих навчальних закладів лише третього та четвертого рівня акредитації. (ст. 27 чинного Закону)
20. Створення та припинення комунальних вищих навчальних закладів (за виключенням професійних коледжів) вимагає погодження з Кабінетом Міністрів України. (ст. 24 законопроекту)
За чинним Законом необхідність такого погодження відсутня.
21. Створення та припинення приватних вищих навчальних закладів вимагає погодження із центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. (ст. 24 законопроекту)
За чинним Законом необхідність такого погодження відсутня.
22. Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб здійснюється за дозволом Кабінету Міністрів України. (ст. 24 законопроекту)
За чинним Законом створення вищих навчальних закладів за участю іноземців здійснюються відповідно до угод ратифікованих Верховною Радою України. (ст. 27 чинного Закону)
23. У законопроекті встановлено, що ліцензування освітньої діяльності наукових установ за освітньо-науковим рівнем доктора філософії, доктора наук здійснюється за участю національної та галузевих академій наук. (ст. 26 законопроекту)
У чинному Законі така норма відсутня.
24. Мінімальний строк дії ліцензії на освітню діяльність для вищих навчальних закладів у порівнянні із чинним Законом зменшено з 3 до 2 років. (ст. 26 законопроекту)
25. Посилено вимоги до формування факультету. Мінімальна кількість студентів денної форми навчання, які мають навчатися на факультеті збільшено з 200 до 250. (ст. 28 законопроекту)
26. Посилено вимоги до формування інституту (структурного підрозділу). Мінімальна кількість студентів денної форми навчання, які навчаються в інституті має становити не менше 500 осіб, до складу інституту повинно входити не менше 5 кафедр. (ст. 28 законопроекту)
У чинному Законі конкретні вимоги до інституту (структурного підрозділу) відсутні.
27. Введено новий вид відокремленого підрозділу вищого навчального закладу – навчально-консультаційний центр. По суті він являє собою представництво вищого навчального закладу. (ст. 28 законопроекту)
У чинному Законі такий вид відокремленого підрозділу відсутній.
28. У законопроекті вищому навчальному закладу надано право розміщувати свої навчальні, науково-дослідні та навчально-науково-виробничі підрозділи на підприємствах, в установах, організаціях, закладах. (ст. 28 законопроекту)
У чинному Законі такі норми відсутні.
29. У законопроекті посада почесного ректора вищого навчального закладу замінена посадою радника керівника вищого навчального закладу. (ст. 30 законопроекту)
Вимоги до зайняття посади радника керівника вищого навчального закладу залишилися такими ж, які у чинному Законі встановлені до посади почесного ректору (повинен пропрацювати на посаді керівника вищого навчального закладу не менше двох термінів, призначення здійснюється в порядку встановленому кабінетом Міністрів України).
30. Встановлені вимоги до керівників структурних підрозділів вищих навчальних закладів. Керівник інституту чи факультету (декан) повинен мати науковий ступінь відповідно до профілю інституту (факультету). Керівник відділення повинен мати освітньо-кваліфікаційний рівень магістра відповідно до профілю відділення і стаж педагогічної діяльності не менше ніж п’ять років. (ст. 31 законопроекту)
31. У законопроекті повністю змінено статус Педагогічної ради. Із дорадчого органу для навчальних закладів 1-2 рівня акредитації, яким вона є згідно з чинним Законом, законопроектом планується перетворити її на аналог Вченої ради для професійних коледжів. По аналогії зі Вченою радою передбачено, що не менше 10% від загального складу Педагогічної ради повинні становити виборні представники студентів, обрані вищим органом студентського самоврядування вищого навчального закладу. (ст. 33 законопроекту)
32. У законопроекті передбачено обов’язкове створення Наглядової ради в усіх університетах та академіях (за виключенням військових). (ст. 34 законопроекту)
Згідно з чинним Законом Наглядова рада обов’язково створюється лише в тих вищих навчальних закладах, які мають статус національного.
33. Уточнено статус Наглядової ради. У законопроекті вона визначана як «дорадчий громадський орган». (ст. 34 законопроекту)
У чинному Законі статус Наглядової ради точно не встановлений.
34. Згідно законопроекту Положення про Наглядову раду вищого навчального закладу затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки. У чинному законі України Положення про Наглядову раду національного вищого навчального закладу затверджує голова Наглядової ради за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. (ст. 34 законопроекту)
35. У законопроекті передбачається утворення нового робочого органу вищого навчального закладу – дирекції. Дирекція буде являти собою аналог деканату для інституту (на факультеті функціонує деканат, а в інституті – дирекція). (ст. 35 законопроекту)
36. У законопроекті передбачено існування нових дорадчих органів – науково-методичної ради в університетах, академіях та коледжах, навчально-методичної ради – у професійних коледжах. У чинному Законі існування таких органів не передбачено. (ст. 35 законопроекту)
37. Органи громадського самоврядування у вищому навчальному закладі позбавлені права затверджувати Положення про студентське самоврядування. Згідно із законопроектом Положення про студентське самоврядування, прийняте вищим органом студентського самоврядування не вимагає ніяких додаткових затверджень. (ст. 36 законопроекту)
38. У законопроекті із повноважень органів студентського самоврядування вилучена можливість органів студентського самоврядування розпоряджаються коштами та іншим майном, що знаходяться на їхньому балансі та банківських рахунках. (ст. 37 законопроекту)
Зазначене право органів студентського самоврядування прямо встановлено у чинному Законі, проте відсутнє у законопроекті. Замість цього існує досить невизначена норма згідно якої «органи студентського самоврядування виконують інші функції». Запропонована редакція може призвести до звуження прав студентського самоврядування(!).
39. У законопроекті не врегульовано, хто саме виділяє кошти на фінансування студентського самоврядування. Це може призвести до двозначних тлумачень вказаної норми. (ст. 37 законопроекту)
Разом з тим у чинному Законі встановлено, що кошти, які є основою студентського самоврядування визначаються Вченою Радою вищого навчального закладу. Запропонована редакція може призвести до звуження прав студентського самоврядування(!).
40. У законопроекті не встановлено мінімально допустимий обсяг коштів, який вищий навчальний заклад повинен виділяти на студентське самоврядування. Запропонована редакція дає можливість встановлювати фінансування студентського самоврядування нижче мінімально припустимого рівня чи навіть взагалі не фінансувати його діяльність. (ст. 37 законопроекту)
Разом з тим у чинному Законі встановлено, що кошти, які є основою студентського самоврядування повинні становити не менше 0,5 відсотка коштів спеціального фонду відповідного вищого навчального закладу. Отже, запропонована редакція може призвести до звуження прав студентського самоврядування(!).
Примітка до пунктів 38-40: законопроект значно погіршує фінансову основу діяльності органів студентського самоврядування у порівнянні з чинним Законом. Доцільним є у новому Законі України «Про вищу освіту» залишити норми, які регулюють фінансову діяльність органів студентського самоврядування у редакції чинного Закону України «Про вищу освіту» (стаття 38 чинного Закону).
41. Згідно законопроекту керівником вищого навчального закладу культури і мистецтв може бути особа, яка має почесні звання «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітектор України» або «Заслужений діяч мистецтв України» при відсутності у неї вченого звання професора та наукового ступеня. (ст. 38 законопроекту)
За чинними Законом наявність вченого звання професора та наукового ступеня є обов’язковою вимогою для всіх керівників вищих навчальних закладів 3-4 рівня акредитації.
42. Згідно законопроекту керівник вищого навчального закладу може безперервно перебувати на посаді на більше двох строків підряд. (ст. 38 законопроекту)
У чинному Законі обмеження для безперервного перебування на посаді керівника вищого навчального закладу не встановлені.
43. Згідно законопроекту, якщо під час обрання на посаду керівника вищого навчального закладу одна кандидатура набрала більш як 50 відсотків голосів виборців, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний призначити цю кандидатуру на посаду керівника вищого навчального закладу. (ст. 38 законопроекту)
У чинному Законі власник призначає керівника навчального закладу на свій розсуд з тих кандидатур, які набрали понад 30 відсотків голосів виборців.
44. У законопроекті виключена норма існуючого Закону щодо можливості поєднання форм навчання (До форм навчання відносяться денна, заочна, вечірня, екстернатна). (ст. 41 законопроекту)
45. У законопроекті конкретизовано умови прийому до вищих навчальних закладів. Так, зазначено, що прийом здійснюється «на конкурсній основі за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань та умінь вступників та їхніх здібностей у випадках, передбачених Умовами прийому на навчання до вищих навчальних закладів України, з урахуванням середнього бала державного документа про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу». (ст. 43 законопроекту)
У чинному Законі встановлено, що «прийом осіб здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей», інші умови прийому на конкретизовані.
46. Згідно законопроекту правила прийому на навчання до вищого навчального закладу затверджуються його керівником і, на відміну від чинного Закону, більше не потребують узгодження із Міністерством освіти. (ст. 43 законопроекту)
Разом з тим, вони повинні бути розроблені у відповідності до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти.
47. У законопроекті визначаються основні умови та порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання. Встановлено, що проходження зовнішнього незалежного оцінювання є необхідною умовою для допуску особи до здобуття вищої освіти. (ст. 44 законопроекту)
Чинним Законом проведення зовнішнього незалежного оцінювання взагалі не передбачено.
48. До підстав для відрахування з вищого навчального закладу у порівнянні з чинним Законом додані такі як «завершення навчання за відповідною освітньо-професійною (освітньо-науковою) програмою»; «переведення до іншого навчального закладу»; «стан здоров’я, на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії», «порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу». (ст. 45 законопроекту)
49. Посади педагогічних працівників доповнені такими: «завідувач бібліотеки», «методист». Також законопроектом допускається віднесення інших посад до категорії педагогічних працівників. (ст. 48 законопроекту)
50. Посади науково-педагогічних працівників доповнені такими: «директор інституту», «заступник директора інституту»; «викладач-стажист». Також законопроектом допускається віднесення інших посад до категорії науково-педагогічних працівників. (ст. 48 законопроекту)
51. У законопроекті передбачається наявність освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за відповідною спеціальністю для зайняття посад педагогічних працівників. У чинному Законі вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня педагогічних працівників не встановлені (встановлені вимоги лише до науково-педагогічних працівників). (ст. 48 законопроекту)
52. У законопроекті встановлено, що мінімальний та максимальний обсяг навчального навантаження педагогічного і науково-педагогічного працівника визначається вищим навчальним закладом в межах його річного робочого часу. (ст. 49 законопроекту)
Це дає змогу навчальним закладам встановлювати надзвичайно великі обсяги навчального навантаження, наприклад шляхом включення до навантаження всього робочого часу працівника (до 1400—1600 годин на рік). У зазначеній редакції повністю нівелюється особливий характер праці науково-педагогічних працівників.
Разом з тим, за чинним Законом максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин на навчальний рік, а педагогічних працівників не може перевищувати 720 годин на навчальний рік.
Запропонована редакція може призвести до звуження прав педагогічних та науково-педагогічних працівників(!).
53. У законопроекті дозволено підвищення кваліфікації та стажування педагогічних та науково-педагогічних працівників на підприємствах, в установах, організаціях, органах державної влади і місцевого самоврядування як в Україні, так і за її межами. (ст. 52 законопроекту)
У чинному Законі проходження стажування дозволялося лише у наукових і освітньо-наукових установах.
54. Список осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах доповнений «лікарем резидентом». Скасовано такий вид особи, що навчається у вищому навчальному закладі як «здобувач». (ст. 53 законопроекту)
55. У законопроекті права студентів доповнені правом на оскарження дій органів управління вищого навчального закладу та їх посадових осіб, педагогічних і науково-педагогічних працівників. (ст. 54 законопроекту)
56. У законопроекті обов'язки студентів доповнені обов'язком виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями. (ст. 55 законопроекту)
У чинному Законі такий обов'язок відсутній.
57. Законопроект передбачає затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів та Типової угоди про підготовку і працевлаштування випускників. (ст. 56 законопроекту)
У чинному Законі згадки про ці акти Кабінету Міністрів України відсутні.
58. Науковий ступінь «кандидата наук» пропонується замінити науковим ступенем «доктора філософії». Зазначені зміни внесені з метою приведення української системи освіти до загальноєвропейських стандартів. (ст. 58 законопроекту)
61. Вчене звання «старшого наукового співробітника» пропонується замінити вченим званням «старшого дослідника». Зазначені зміни внесені з метою приведення української системи освіти до загальноєвропейських стандартів. (ст. 60 законопроекту)
59. У законопроекті відсутнє закріплення форм підготовки наукових і науково-педагогічних працівників.
У чинному Законі встановлені основні форми підготовки наукових і науково-педагогічних працівників: аспірантура (ад'юнктура) і докторантура. (ст. 58 чинного Закону)
60. У законопроекті закріплені основні напрями інтеграції наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ Національної академії наук України. (ст. 62 законопроекту)
У чинному Законі питання інтеграції вищих навчальних закладів і наукових установ Національної академії наук України не розглядаються.
61. У законопроекті розширені права Міністерства освіти і науки у сфері створення науково-навчальних, науково-виробничих та наукво-дослідних об’єднань, розробки державних цільових програми, спрямованих на забезпечення вищих навчальних закладів сучасним обладнанням. (ст. 63 законопроекту)
62. У законопроекті вищими навчальним закладам дозволяється здійснювати наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність не лише безпосередньо, але і через юридичних осіб. (ст. 64 законопроекту)
У чинному Законі такі норми відсутні.
63. У законопроекті вищим навчальним закладам надано право використовувати майно, передане в оперативне управління, в тому числі для ведення господарської діяльності, надання майна в оренду та в користування відповідно до законодавства. ( ч.5 ст. 66 законопроекту)
У чинному Законі таке право передбачено лише для національних вищих навчальних закладів.
64. У законопроекті пропонується встановити, що до придбання (закупівлі) товарів, робіт та послуг за рахунок коштів вищого навчального закладу не застосовуються процедури тендерної закупівлі. ( ч.6 ст. 66 законопроекту)
У чинному Законі виключення по застосуванню тендерних процедур не передбачені.
65. У законопроекті встановлена можливість дотацій для державних і комунальних вищих навчальних закладів, що проводять навчально-науково-виробничу сільськогосподарську діяльність. ( ч.6 ст. 67 законопроекту)
У чинному Законі особливі дотації пов’язщані з сільськогосподарською діяльністю не передбачені.
66. У законопроекті у порівнянні з чинним Законом виключено такі види зовнішньоекономічної діяльності вищих навчальних закладів як проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за замовленням іноземних юридичних та фізичних осіб; створення спільних з іноземними партнерами підприємств, центрів, лабораторій, технопарків тощо. (ст.71 законопроекту)
67. У законопроекті дозволяється вищим військовим навчальним закладам мати свої особливості у сфері організації навчального процесу, управління вищим навчальним закладом тощо.(по всьому тексту законопроекту)
У чинному Законі не встановлено виключень для вищих військових навчальних закладів.
Забезпечення студентам можливості переддипломної та навчально-виробничої практики
(додаток до проекту Закону «Про вищу освіту»)
Для забезпечення студентам можливості переддипломної та навчально-виробничої практики у законопроект доцільно внести такі зміни:
абзац третій частини другої статті 26 законопроекту (ліцензування освітньої діяльності та акредитація спеціальностей) доповнити реченням:
«Обов'язковою умовою видачі сертифіката про акредитацію є наявність у вищого навчального закладу підтвердженої документально можливості забезпечити всіх осіб, що навчаються за спеціальністю, яка акредитується, місцем для проходження переддипломної та навчально-виробничої практики, зокрема наявність договорів з підприємствами, установами, організаціями про проходження у них переддипломної та навчально-виробничої практики»
частину першу статті 54 законопроекту (права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах) доповнити абзацом такого змісту:
«безоплатне проходження переддипломної та навчально-виробничої практики у підприємствах, установах, організаціях.»
доповнити законопроект статтею 56-1 такого змісту:
«Стаття 56-1. Участь підприємств, установ, організацій у здійсненні вищої освіти.
Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов'язані надавати особам, що навчаються у вищих навчальних закладах, місця для проходження переддипломної та навчально-виробничої практики. Порядок надання місць для практики визначається Кабінетом Міністрів України.
Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії.
Особи, що навчаються у вищих навчальних закладах, під час переддипломної та навчально-виробничої практики виконують роботу відповідно до навчальних планів і програм.
Тривалість робочого часу та інші умови праці осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах, під час проходження переддипломної та навчально-виробничої практики регламентуються Кодексом законів про працю України.
Незаконна відмова посадових осіб підприємств, установ, організацій у наданні місць для проходження переддипломної та навчально-виробничої практики вважається порушенням законодавства про працю та тягне відповідальність передбачену законодавством».
