Днями на малій батьківщині видатного просвітителя, філософа і поета, у селищі–райцентрі Чорнухи, фактично завершилися заходи з відзначення 290–річчя від дня його наро­дження, що тривали майже весь рік.

Зокрема, тут відбулися всеукраїнська науково–практична конференція, традиційне обласне літературно–мистецьке свято «Благословенні ви, сліди мандрівника Сковороди», творчий пленер художників, районний конкурс знавців творчої спадщини земляка тощо, пише Україна молода.

Безпосередньо ж на його іменини представники обласної та місцевої влади і громадськості пошанували знакового українця покладанням квітів до підніжжя пам’ятника на території Чорнухинського літературно–меморіального музею Григорія Сковороди та великим мистецьким святом «Вкраїни син, мудрець, пророк...» у тамтешньому Центрі культури і дозвілля.

А напередодні на Горловій горі, що розташована на території Кізлівської сільради, урочисто відкрили «ювілейний» пам’ятний знак із написом «Сковороди щасливая зоря звідсіль у вічність промовля».

З тієї найвищої в окрузі місцини на березі річки Многи, мабуть, справді най­ближче до уявної планети мандрівного філософа. Хоча у появі ще одного пам’ятного знака на, так би мовити, «нейтральній» території дехто ладен бачити своєрідний примирювальний жест в одвічній суперечці за право називатися «колискою» Григорія Савовича.

Ще в радянські часи у райцентрі відтворили нібито його «батьківську садибу», що стала основою згаданого літературно–меморіального музею. Насправді ж то не вельми «прив’язана» до історичних реалій «копія» більш–менш типового обійстя малоземельного козака, яким був батько майбутнього класика.

Водночас чимало дослідників, посилаючись на записи у церковних книгах та прізвища його однофамільців, котрі дожили до наших часів, доводили, що народився Григорій Сковорода все ж не в Чорнухах, а в сусідньому селі Харсіки. Там свого часу встановили навіть кам’яну плиту з відповідним написом, який засвідчує: хата батьків філософа і поета стояла саме тут...

Щоправда, дехто ладен заплющити очі на такі «незістиковки», оскільки, мовляв, раніше Чорнухи були сотенним козацьким містечком, а Харсіки (Харсенки) тоді майже «зросталися» з ним і навіть вважалися його околицею чи присілком, або, по–тутешньому, «підварком».

Зрештою, як би там не було, сьогодні зрозуміло одне: своїм життям і творчістю Григорій Сковорода досяг таких висот, що його по праву можуть вважати «своїм» і Харсіки, і Чорнухи, й Україна, і світ.