Козаки «Мамаєвої Слободи» запрошують 14 жовтня 2013 року спільно відсвяткувати 1103-річницю з дня початку відзначення Покрова Пресвятої Богородиці, а також День українського козацтва, рівно як і храмове свято козацької Покровської церкви на «Мамаєвій Слободі», якій цього року виповнюється 10 років. Це перша козацька церква не тільки в новому тисячолітті, але й перша козацька церква збудована на Україні після руйнування Запорозької Січі у 1775 році.
Дуже важливим є те, що козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі» є рідною молодшою сестрою Свято-Покровської церкви, що вивищувалась над Запорозькою Січчю в часи Гетьмана Богдана-Зиновія Хмельницького.
Божим промислом визначено, що саме козацька церква «Мамаєвої Слободи», стоїть на широті схід-захід: за координатами — 50,26`06`` пн. ш. за цими ж координатами по лінії схід-захід 50,26`06`` пн.ш. на святих київських горах височіє найголовніший собор всього східного Православ`я – Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври. Такий промисел Божий є просто дивовижний і не може бути простим збігом.
Ми, сучасні українські козаки, маємо тверде переконання, що таке місце розташування козацької Покровської церкви на «Мамаєвій Слободі» вибране Самою Пресвятою Богородицею для першої козацької церкви спорудженої у новому тисячолітті. Панове товариство, просимо Вас замислитись над тим: чому стоячи перед входом у наш козацький Покровський храм, кожен прихожанин насправді стоїть перед входом до Свято-Успенського собору Києво-Печерської лаври?
Лицарі степу — запорозькі козаки вважали храм Господній матеріалізацією неба на землі.
Саме таким храмом, де відчувається «матеріалізація неба на землі», зовні скромним і дерев`яним, проте всередині теплим, щирим і дивовижно світлим є Ставропігійна козацька церква в ім`я Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі», храмове свято (День народження) якої відзначається 14 жовтня.
Тяглість поколінь є нерозривною. Тож, згадуючи наших прадідів, хочеться сказати сучасникам, що під Покровом Пресвятої Богородиці Запорозькі козаки не боялись змагатись з воріженьками ні на суші, ні на морі й здійснювали дивовижні побіди над зажерливими окупантами та хижими ордами ворогів Святої Православної віри, козацької мови, самобутніх праотцівських традицій.
План заходів Великого козацького свята в День Покрова Пресвятої Богородиці
В цей день вхід вільний і безоплатний для всіх бажаючих до 13-00. Ласкаво просимо.
Захід розпочнеться:
8-30 — святочний церковний передзвін.
9-00 – Божественна літургія з нагоди 1103-річниці з дня відзначення Покрова Пресвятої Богородиці.
11-30 – початок урочистостей з нагоди Дня українського козацтва: концерт фольклорних колективів.
Козацький герць.
Показовий виступ кращого в Європі кінного козацького каскадерського підрозділу під орудою Наказного отамана Олега Юрчишина.
В програмі також: фехтування на шаблях, стрільба з лука.
Козацький куліш.
Залпи козацьких гармат, фальконетів, ожиг та мортир.
За свідченнями очевидців остання Січова церква Покрова Пресвятої Богородиці відзначалась дуже багатим церковним начинням, ліпшого від якого у всій тодішній Російській імперії навряд чи можна було знайти. Убранство церкви відрізнялось благоліпністю, коштовною ризницею і дуже багатим церковним начинням. Царські врата в церкві останньої Січі були вилиті з чистого масивного золота та срібла. Ікони горіли золотими шатами із дорогоцінним камінням, а лики образів були писані найкращими візантійськими та афонськими іконописцями. Священні книги обкладені надзвичайно масивним сріблом із коштовними каміннями, ризи священицькі були гаптовані та куті найщирішим золотом. Під час Богослужіння запорозькі козаки тримали себе найвищим чином: статечно і благопристойно. При читанні Євангелія всі козаки приходили в рух, виструнювались на повний зріст, бралися за ефеси шабель, виймаючи леза до половини із піхов на знак постійної готовності захищати Слово Боже від ворогів Святої дідівської Православної віри.
У запорозьких козаків у 16-18 ст. було у всезагальному звичаї перед смертю давати частину свого майна у церкву «на помин козацької душі». Такий же звичай був у них і після повернення з військових походів.
Наші прадіди – лицарі Війська Запорозького Низового мали добрий звичай після повернення з військових походів ділити свою військову здобич на три частини й найпершу частину «від усякого меча і весла» віддавати у монастирі і церкви власного і чужого краю. Про це, зокрема, співається й у козацьких думах, що дійшли до нас:
Срібло, злото на три часті паювали:
Першу часть брали, на церкви покладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Трехтемирівський монастир,
На святу січову Покрову давали,
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали,
А другу часть поміж собою паювали,
А третю часть брали,
Очеретами сідали,
Пили та гуляли.
... А за віру хоч умріте і вольностей бороніте! Нехай вічна буде слава, же през шаблю маєм права! (Гетьман Іван Мазепа).
