Національний музей народної архітектури та побуту України у Пирогові й Фундація Героя України, фундатора музею академіка Петра Тронька спільно розпочали заходи з порятунку унікальної української хати XVI століття, повідомляє Україна молода.
Ця хата без сіней та з курним опаленням є рідкісним зразком давнього житла. На покутній стіні добре збереглася дата її зведення — 1587 рік. Донедавна цю хату «вболівальники» музею постійно згадували як приклад бездіяльності адміністрації музею.
«Хата з поліського села Самари 1587 року — наша гордість і наша постійна турбота, — зазначає генеральний директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба. — Ми неодноразово зверталися до спонсорів та меценатів. Відповіді не було. Зараз модно робити свої власні музеї просто неба, а не вкладати в національні пам’ятки. Єдиний, хто дійсно відгукнувся на наше звернення, — Фонд Петра Тронька».
Як повідомили «УМ» у прес–службі скансену, на прохання про допомогу голови правління Фундації Лариси Петрівни Тронько, із Німеччини зреагувала міжнародна корпорація REMMERS, що має репутацію реставратора №1 у сучасній Європі. Для обстеження пам’ятки до Києва днями терміново прибули провідні експерти на чолі з паном Кристофом Накке, який у корпорації є керівним менеджером Східної Європи (Україна, Польща, Угорщина, Чехія, Румунія, Росія).
Фахівці провели детальний огляд деревини, зробили структурне обстеження хати для розробки пропозицій та рекомендацій щодо реставрації та консервації унікального об’єкта дерев’яного зодчества світового рiвня. Пан Накке зауважує, що для його команди завдання з реставрації хати є «відповідальним і почесним обов’язком, але воно дуже непросте», оскільки в окремих місцях вологість деревини сягає 85%, а грибкові ураження мають багаторiчні нашарування.
У Пирогові додають, що спільно з німецькими колегами зараз проводиться детальне вивчення хати з Самарів, розробляється програма заходів порятунку експоната, а на заклики музейників уже відгукнулися окремі спонсори. Зацікавилися об’єктом і представники громадської організації «Німці з Волині». До зими хату планують тимчасово перекрити, аби запобігти продовженню руйнації.
У жахливому стані перебуває не лише цей експонат, а вся архаїчна експозиція «Полісся», до якої належить хата iз села Самари. «Ми подивилися, як зробили подібну експозицію у Білоруському скансені — там вiд початку все побудували фахово: обробили деревину, поставили хати на фундаменти, — пояснює пан Заруба. — У нас же хати стоять просто на землі. Не дивно, що за десятки років вони почали гнити, покриватися грибком, розповзлися дахи. До того ж хату iз села Самари я отримав від попередників майже в розбитому стані: розвалена піч, провалений дах, стіни уражені грибком. На мій погляд, ця хата має стати візитною карткою музею — не так вже багато залишилося таких стародавніх будинків».
За словами гендиректора Національного музею, довгий час у Пирогові не відбувалося ґрунтовної фахової реставрації. Вітряки, млини, хати — все це потрібно ремонтувати, реставрувати, перекривати.
«Музей має на це гроші, але через проблеми в казначействі ми не можемо ними скористатися. Запрошували меценатів, зверталися до земляцтв. Результат є — останні допомогли відремонтувати п’ять будиночків з експозиції «Українське село 60—70–х років». Лише стародавнє українське село чекає своїх спонсорів, — каже Дмитро Заруба. — Ми маємо величезний обсяг реставраційних робіт — у музеї 300 архітектурних пам’яток, які потребують постійного догляду та ремонту. Проблеми з реставрації накопичувався роками. Цьогоріч музей власним коштом відремонтував десятки об’єктів. Я можу з гордістю сказати про те, що з нуля підняли два експонати: повітки iз сіл Хрещатик та Муратове — вони розвалилися під вагою снігу взимку 2013–го. Вдалося повністю відреставрувати й унікальний восьмикрилий вітряк iз села Кудряве Охтирського району Сумщини, який довгий час був в аварійному стані. Довелося його розібрати майже до фундаменту, повністю замінити крила. В наших планах — запустити цей вітряк, молоти зерно й випікати музейні пироги».
Зараз у Пирогові готуються до зими: в експозиціях латають дахи, роблять тини та огорожі, мастять хати, укріплюють фундаменти будинків. Поточний ремонт стародавніх об’єктів ведеться без державних коштів, переважно завдяки патріотизму й музейному ентузіазму. Працівники найбільшого скансену України закликають до кола своїх друзів усіх, кому не байдужі наше минуле, українська спадщина та національна ідея.
