Середнянський замок у Закарпатті може виявитися найсхіднішим форпостом знаменитого таємничого ордена. Шкода, правда, що залишилося від колись могутнього спорудження зовсім небагато.
У XIV столітті тамплієри билися на стороні галицько-волинських князів Льва Другого і Андрія проти ставленика Папи Римського Карла — Роберта Анжуйського. Замок же в селі Середнє датується XII-XIII століттями. Він побудований за прикладом західних, а не слов'янських укріплень. У ньому лише одна вежа — донжон. Замок тамплієрів нагадують сейф. Висота триярусної вежі була близько 20 метрів, товщина стін — близько трьох.
Вхід розташовувався на рівні другого ярусу, до нього вела драбина або мотузка. Якщо ворог показувався на горизонті, «вхід» затягували і вежу запечатували зсередини. Точно відомо, що «господарства» тамплієрів перебували по-сусідству — угорський король Андраш Другий дуже поважав храмовників, даруючи їм різні території. Наприклад, він «вручив» Ордену гірську фортецю Кліс в Хорватії та угорську землю Гечко. Тамплієри володіли замками біля озера Балатон і на сході, на кордоні Галицької Русі. Середнянський замок як не можна краще підходить ім. За допомогою ланцюга подібних укріплень тамплієри контролювали соляний шлях із Закарпаття до Європи. Після розгрому ордена тамплієрів форпост переходить з рук в руки — від ченців Ордена святого Павла до магнатів Другетів. У різних військових розборках замок потихеньку валиться, поки не приходить в повний занепад. Зараз дивом збереглися фундаменти і «перший поверх». І, звичайно ж, ходять легенди, що саме на цих задвірках Європи, в далекому від тамтешніх правителів місці опальні тамплієри могли заховати свою найголовнішу реліквію — священний Грааль. В Середнє можна дістатися на автомобілі по трасі Е50 або маршруткою з Ужгорода, яка йде в Мукачево.