Якщо говорити про переговорний процес між владою і опозицією, то на сьогодні, з одного боку, немає довіри до переговорної сторони, яку очолює Віктор Янукович, а з іншого – виникають питання і до лідерів опозиції, зокрема щодо того, хто мусить забезпечити виконання домовленостей в частині розблокування вулиці Грушевського чи адміністративних будівель.

Цілком очевидно, що залучення до переговорного процесу афганців, які сьогодні безпосередньо впливають на ситуацію на вулиці Грушевського зокрема та на Майдані загалом, була би доречним.

На моє переконання, підхід опозиції, що лише три лідери опозиційних фракцій мають монопольне право на переговорний процес з В. Януковичем та його командою, не справедливий. Вони можуть домовитися з владою чи погодити певні рішення, але на сьогодні вони не мають 100% можливості забезпечити ВИКОНАННЯ цих рішень. У зв’язку з цим було би корисно, щоб, скажімо, афганці стали гарантами переговорного процесу, зокрема, виконання досягнутих домовленостей між владою та опозицією.

Крім того, нещодавня заява афганців та Правого сектору про необхідність зміни вектору переговорного процесу на те, що влада повинна гарантувати декриміналізацію та звільнення усіх без винятку учасників протесних акцій, і лише взамін цього можуть відбутися звільнення вулиці Грушевського чи адміністративних будівель, – абсолютно правильний крок. Бо спочатку свобода людей, а потім – звільнення приміщень.

Тому опозиція повинна залучити до переговорного процесу з владою афганців, Правий сектор чи представників інших груп, які реально контролюють ситуацію на Грушевського.

Я особисто знаю і довіряю афганцям, які сьогодні знаходяться на Майдані, і тому переконаний, що вони мають повне моральне право бути учасниками переговорного процесу і гарантувати виконання зобов’язань.

Микола Томенко, учасник бойових дій в Афганістані, народний депутат України