chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні відзначають Навруз – свято весни

21 березня 2014 о 13:19

21 березня відзначають Навруз – свято весни або нового року, в перекладі з фарсі означає «новий день».

Навруз символізує відродження природи, перемогу життя, сподівання на щедрий врожайний рік.

Свято відзначається 21 березня в Ірані, республіках Середньої Азії і Кавказу, 22 березня – в Казахстані.

З 2010-го року цей День став офіційною міжнародною подією, увійшов в календарні свята ООН. Рішенням Генеральної асамблеї з ініціативи Казахстану, Азербайджану, Киргизстану, Македонії, Ірану та Албанії, Індії та Афганістану, Туреччини, Туркменістану та Таджикистану, свято Навруз було закріплено за 21-м березня.

Весняне новорічне свято рівнодення Навруз виникло у Хорасані більше 3 тисяч років тому, майже одночасно з виникненням землеробства, і поширилось на всі сусідні країни.

Навруз є найдавнішим землеробським святом, його походження пов’язано з виникненням землеробського календаря. Фірдоусі і Омар Хайям, що служили при дворі туркменського царя Мелік-шаха, пов’язували виникнення Наврузу з іменами легендарних царів Джемшида, Каюмурса та інших. За давнім звичаєм, до настання Наврузу люди повинні були прибрати в домівках і навколо, розрахуватися з боргами.

На святковий стіл складали круглі коржики з пшениці, ячменю, проса, кукурудзи, квасолі, гороху, сочевиці, рису, кунжуту ті бобів. В Навруз готують страви з семи, переважно рослинних, продуктів, найбільш відомою святковою стравою є сумаляк – страва з пророщених паростків пшениці.

Джерело: Вголос
Розділи: Новини культури

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути