Гаряча тема Криму затінила події у південних і східних регіонах України, в яких активно розхитували сепаратистський маятник. Після кримського референдуму ланцюгова реакція на півдні і сході не забарилася. Від Харкова до Одеси прокотилася хвиля сепаратистських закликів не лише про федералізацію країни, а й про від’єднання окремих регіонів з подальшою пропискою їх у Російській Федерації. Які нині настрої переважають на сході і півдні України? Чи дала ефект, на який розраховували у Кремлі, сепаратистська істерія, підживлювана російськими гонорарами, «зомбоящиками» і десантами так званих туристів? Про ситуацію зі середини – у розмові з одеським активістом Андрієм Юсовим, донецьким блогером Денисом Казанським та науковцем з Харкова Германом Антоновим.
Харків: на відключенні російських каналів аптеки не розжилися

— Проросійські настрої у Харкові маргіналізувалися. Стороння підтримка, яка підстібувала їх, вже не та. І ситуація пішла на спад, — каже Герман Антонов (на фото). — Вже й навали «російських туристів» не видно. Якщо вони і є, то діють обережніше, ніж коли, наприклад, був штурм обладміністрації.

-Що за контингент збирається на проросійські мітинги з воланнями про «русскую весну»?

-Відсотків на 70-80 — пенсіонери. За часів Радянського Союзу Харків був осередком військово-промислового комплексу. Так що тут багато військових відставників. Вони, їхні родини поділяють проросійські, сепаратистські настрої. На жаль, є і досить молоді, освічені люди, які також підтримують ідею «русского мира».

— Ситуація у Криму (замість обіцяної «русской весны» — великий російський шиш) «запутінців» не протверезила?

-Ними керує не здоровий глузд, а ностальгія за старими часами. Ці люди не дуже стежать за тим, що відбувається у Криму. Їх це не цікавить. Їх цікавить лише власне сприйняття процесу. Навіть після того, як відімкнули російські канали, у їхніх головах нічого істотно не змінилося.

— Валідол після відключення «зомбоящиків» в аптеках не розмели?

— Шок був день-два. Але обійшлося без паніки. Ну, немає, то немає. Дивляться інші канали. Розповім конкретний приклад — як з моєю мамою було. Перший день злилася: «Що це таке: наші усе про окупантів та окупантів показують. А не про окупантів є щось?». Обурювалася, що платить за кабельне телебачення, аби дивитися те, що хоче. Ще через день дивлюся — мама переглядає ТВі уперемішку з espresso.tv. Не повірив своїм очам. Але добитий був наступною декларацією: «Я в Інтернеті дивилася «Однако» Леонтьєва (один з «ударників» помийної російської пропаганди. — «ВЗ»). Так цей неголений гад обізвав нашого прем’єра Яйценюком. Яке він мав право?!».

Якщо говорити про місцеві канали, тональність відчутно змінилася. В ефір повернулися два харківські канали, які були закриті за часів Януковича-Кернеса-Добкіна. Провладні медіа, якими керував пан Кернес, тепер — майже ліберальні.

Донецьк: ненависть до Януковича зашкалює

— Не сказав би, що настрої на Донбасі відчутно змінилися. Тут усе, як було. На вихідних збираються проросійські мітинги. Хоча вже не такі велелюдні, як було спочатку. Більшість з тих, хто збирається під російськими прапорами, хочуть домогтися референдуму, як у Криму, щоб проголосувати за від’єднання від України, — розповідає Денис Казанський (на фото). — Треба прийти на мітинг і подивитися на цих людей. Частина — пенсіонери, частина — люмпен-пролетаріат. Є і молодь, але її небагато. З’їжджаються з усього регіону. Більшість безробітні, виглядають неохайно, бідно. Видно, що це нижчі верстви населення, люди, які розчарувалися у Партії регіонів, в Януковичу. Тепер вони шукають новий об’єкт поклоніння, нового кумира. Зараз для них це – Путін.

— Цього тижня Донецька обласна рада ухвалила звернення до парламенту з вимогою вжити заходів для стабілізації ситуації в країні. Серед її пропозицій — ухвалення закону про місцеві референдуми і надання російській мові статусу другої державної. Це що — чергова спроба підігріти ситуацію у Донецьку?

— Або, навпаки, — максимально загасити пожежу. На проросійських мітингах вимагають проведення референдуму. Тепер, ухваливши звернення до парламенту, обласна рада може сказати: бачите, ми піднімаємо питання, вимагаємо ухвалення закону про місцеві референдуми. Це, можливо, спроба пригасити агресію. Водночас не можна забувати і про те, що є люди, які продовжують підігрівати сепаратистські протести. Знаю, що, наприклад, у Луганській області за сепаратистські рухи відповідає Олександр Єфремов. Його люди, зокрема, мер Красного Луча, підтримують сепаратистів, закликають до активних дій.

— Хто зараз контролює ситуацію у регіоні. Була інформація, що на місцях досі мають вплив кадри Клюєва, Саші Стоматолога?

— Ситуацію контролюють люди Ахметова. Зокрема, голова обласної ради Шишацький — це людина Ахметова. Клюєв втік, Янукович втік. Тож навряд чи їхні люди тут щось вирішують. Ненависть до Януковича навіть у Партії регіонів зашкалює. Не даремно відреклися від нього.

— Про ефект від вимкнення російських «зомбоящиків», мабуть, зарано говорити?

— Канали відключили, але дезінформація продовжується. Люди говорять божевільні речі. Наприклад, що прийнято закон, за яким на держслужбу прийматимуть лише тих, хто до третього коліна має українські корені. Чи що російську мову взагалі заборонять. На мітингах роздають газети, агітки, в яких пишуть, що у Києві працює підпільний крематорій, де спалюють трупи жертв «майданного терору», що під Харковом будують базу НАТО, а олігархів змусили віддати німцям половину своєї частки у металургійних комбінатах.

Людям просто брешуть. Багато з тих, хто ходить на проросійські мітинги, не здатні думати і критично оцінювати інформацію. Вони в усе це вірять і тиражують страшилки.

Одеса: понад 70% одеситів засуджують дії Путіна у Криму

— Якщо брати Євромайдан за асоціацію з ЄС, Майдан проти Януковича і Майдан за соборність України, то останній найбільше зачепив одеситів. Вони готові захищати свою країну й Одесу в її складі, — каже Андрій Юсов (на фото). — Опитування показують, що понад 70 відсотків одеситів засуджують дії Путіна у Криму. Якби провести опитування по області, подекуди б результат був значно вищими. Північ Одещини — українокультурна територія. Тому очевидно, що там — висока підтримка проукраїнських настроїв. На півдні області ситуація складніша. Тут — болгарські, гагаузькі анклави. Також переселенці з Росії, російські військові-відставники. У цій частині регіону — сприятливе підґрунтя для проросійських настроїв.

— Ідея федералізації, яку зараз особливо активно просувають на півдні і сході, приросла електоратом?

— Одесі цю ідею і раніше намагалися насадити. Пам’ятаємо активність Маркова і його партії «Родина», Партію регіонів, яка довший час ішла з гаслами федералізації. Але люди не сприймають цього. Свіжа соціологія (по Одесі) демонструє, що кількість прихильників унітарної держави, як це не дивно, навіть перевищує кількість тих, хто засуджує дії Путіна у Криму. Тобто люди не розуміють, навіщо їм потрібна федералізація України. Ця ідея чужа, вона нав’язується з боку.

— Чи відчуваються хитання в одеських лавах Партії регіонів? Особливо після з’їзду, який благословив Добкіна на президентські вибори?

— Думаю, що у своїй більшості Партія регіонів в Одесі робитиме ставку і працюватиме на Тігіпка. Частина екс-«регіоналів» шукатиме себе в інших політичних силах. Така проблема вже існує. Бачимо масовий вихід місцевих партійців — особливо на рівні районних рад. Ті, хто ще вчора змушував вчителів проводити виховні години з рекламою Януковича і ПР, сьогодні намагаються «перефарбуватися» у демократів.

Гасла «Янукович, повертайся!», «Янукович — наш президент» на одеському антимайдані виглядали, м’яко кажучи, смішно. Вони не відповідають реальним настроям одеситів. Навіть тих, хто, можливо, симпатизує Митному союзу і не підтримує ідею євроінтеграції. Янукович вже давно нікого не цікавить.

— Проросійські сили, та ж «Родина», не виявляють в Одесі особливого ентузіазму. Чому притихли?

— Одеса – не Крим. Це, також, не Харків, Луганськ, і тим більше – не Донецьк. Український південь і український схід різні. Стагнація проросійського руху у нас пов’язана зокрема з тим, що для нього немає реального електорального підґрунтя. Сьогодні акції на підтримку соборності України збирають набагато більше людей, ніж проросійські мітинги й антимайдани. Щоб масово і довго підтримувати антимайдан на півдні (у таких містах, як Одеса чи Херсон), потрібні колосальні організаційні і фінансові ресурси. Але це не привід для нас розслаблятися. Для того, щоб організувати провокації і наробити біди, не обов’язково, щоб 100 тисяч на вулицях стояло. Достатньо кількох автобусів провокаторів з Придністров’я, і тут таке можна зробити...

Не скажу, що нова влада виправдовує очікування одеських прихильників Майдану у плані боротьби з сепаратизмом. В Одесі спостерігається певна бездіяльність. Бачимо самоусунення навіть з боку правоохоронних органів.